Озброїлися машиною на 6 осіб, 5 тонн води та вдвічі швидшою за ту, що Олегу Хімяку за віком «у батьки» годиться
От, ви думаєте, нам, журналістам, легко? Нічого подібного – обивательські балачки. От у всіх трудящих зараз карантин, а ми, журналісти, працюємо, у нас ненормований робочий день, нам, журналістам, за шкідливість треба навіть молоко давати…
ПРИГАДАЛАСЯ трансформована цитата з відомого фільму, бо в час пандемії яскраві події кудись поділися, а газету треба верстати, до речі, не тільки з коронавірусних матеріалів. Тому минулої п’ятниці, як тільки в Рудках намалювалося щось оптимістичне, прибули спраглі до позитиву аж три місцеві літописці і п’ять поважних владних голів – вчорашніх чи ще діючих, значення не має. Був обласний депутат Володимир Шведа, без якого нічого в цій окрузі не відбувається, був ще головний винуватець події Олег Хім’як – керівник самбірських надзвичайників, святий отець і паламар. В такому невеликому, але вишуканому і «маскованому» товаристві ми, дотримуючись дистанції у півтора метра, прийняли та освятили нову пожежну машину, яку самі собі пригнали з Польщі.
Насправді, машина не зовсім нова, але далеко не «шматекс». Те, що з обережністю вживане у сусідній країні, для нас просто розкіш. Рудки, наприклад, мали старого ЗІЛа і Олег Хім’як навіть не зміг пригадати давності, обійшовся словами «з сімдесятих років». Сам Олег Михайлович 1985 року народження, а доводилося керувати такими розвалюхами… Микола Фрей згадав, що одного разу їхав власною автівкою до Крижової. Десь за Рудками побачив, як у тому ж напрямку «гнала» пожежна машина, завиваючи з горя. Потім біля Градівки повидів саму пожежу, але парадокс у тому, що, повертаючись за хвилю з Крижової, побачив, як та ж пожежна машина щойно дотеліпувалася до місця пригоди. Виступаючи з нагоди презентації нової машини, голова райради Віталій Кімак сказав, що район дуже багато сил та грошей вкладає у безпеку людей. Тут і камери стеження – особлива гордість влади, але не менш важливими є і такі машини. Згадав Подільці, де недавно на пожежі виявили відразу два трупи. Ствердив: якби в далекі Подільці (це ще дальше, ніж Погірці) машина приїхала швидше, то й біди, ймовірно, можна було б уникнути. Олег Хім’як в такт відповів, що польська автівка йде з удвічі більшою швидкістю навіть по наших дірявих дорогах. Віталій Володимирович зазначив, що майбутня рудківська громада займатиме ледь не половину нинішньої Самбірщини і знадобилося б ще кілька таких швидкісних машин – десь біля Погірців та Никлович. Мер Рудок Іван Лозинський розповів, що подарунок польських партнерів – це результат тісної співпраці Рудківщини з тамтешніми гмінами. І якраз завдяки таким стосункам ми і маємо такі блага. між іншим, поляки, які дарують такі речі, хочуть, аби були влада, преса і гідно оцінили старання. Олег Михайлович просив нас подякувати настоятелю римо-католицького собору в Самборі Анжею Куреку, завдяки якому власне ця автівка і опинилася у Рудках. Щоправда, ксьондз хотів, аби вона була поближче, в Самборі, але потім дався намовитися. Віталій Кімак додав, що з цієї громадою дуже дружні стосунки, а отця Анжея уже можна сприймати послом Самбірщини у Польщі… Голова РДА Андрій Жепко порадів, що за п’ять років роботи на начальницькій посаді Олег Хім’як притягнув на наші терени уже шосту машину. Наші пожежники не тільки з поляками дружать, приглядаючись, що у них «не так лежить чи стоїть», а вже добралися і до Німеччини, налагоджуючи свіжі стосунки… Андрій Жепко особливий наголос зробив на професійності колективу пана Хім’яка і подякував йому за працю, додаючи, що ми тільки тоді відчуваємо нагальну потребу у цій службі, коли щось горить. А горить у нас тепер багато всього. До традиційних проблем з палаючими клунями з дровами та сіном, з дерев’яними хатами, торф’яниками, почали горіти поля з сухою травою, які плавно несуть вогонь на ліси… Олег Хім’як, наслухавшись про себе багато добрих слів, вирішив віддати половину, запевнивши, що один у полі не воїн і він нічого не втяв би, якби не така серйозна та потужна владна команда у районі, як є. Сказав, що до цього причетні усі, хто тут присутній, і я помітив, що навіть у моїх колег незаслужено гордо припіднялися плечі…
Потім нам показали приміщення пожежної команди в Рудках. Колись, пригадували владні старожили, то була розвалюха, або такий собі генделик з грунтовою долівкою, а тепер – всі комунальні зручності і навіть телевізор! На зміну заступає три працівники, які, до речі, мають непогані зарплати, але ми їм не заздримо – ліпше писати, як вони мужньо у вогняні пастки входять.
Ще кілька моментів, аби переконати вас у значущості рудківської імпрези. Автомобіль приїхав до нас завдяки вуйтові ґміни Велька Весь Кшиштофу Волосу. Автомобіль 11-кубовий, вміщає 6 членів екіпажу, 5 тонн води – це дуже багато, 600 літрів пінооутворюючих речовин, оснащений аварійно-рятувальним обладнанням. За словами Олега Хім’яка, ця машина найкраща з усіх іноземних, що до нас прибули. Ну, думаємо собі, тепер уже ніхто не гниратиме на рятувальників, що пізно приїжджають, або без води… Річ у тому, що коли хтось дивиться, як горить хата, то час для нього летить невблаганно швидко, а пожежники все одно спішать. Під тему труднощів праці надзвичайників пригадалося: одного разу наш репортер бачив, як горить будинок на вулиці Купилевій в Самборі. Полум’я зібрало десятки глядачів, які вважали за честь давати свої поради рятувальникам – куди, коли і як лити… Таке було відчуття, що сторонні набагато ліпше розуміються. Було враження, що в якусь мить пожежники розвернуть шланги в інший бік і вдарять по порадниках. Це ж треба: думай, як приборкати вогонь та ще й відбивайся від напасті «компетентних» спостерігачів… Насправді, давайте просто не будемо заважати рятувальникам зі служби Олега Хім’яка, вони самі собі раду дадуть. У всьому…
Роман ІВАНЧУК.