Олег ДОМЧАК: «Все, що я заробив у своєму житті, то заробив тоді, коли був підприємцем, а не тепер, коли при владі».
Підходить до кінця депутатська каденція і це привід зустрічатися з обранцями, які п’ять років тому йшли до влади. Чи справдилися їхні сподівання, чи оправдалися сподівання виборців? Що встигли і не встигли? Чи йдуть до влади знову? Сьогоднішній гість «Високозамківської Самбірщини» – депутат обласної ради, голова бюджетної комісії області Олег ДОМЧАК.
-ПАНЕ Олеже, ви були не просто депутатом, а, можна сказати, головним економістом області – розподіляли разом зі своєю комісією бюджет. Скажіть, будь ласка, чи задоволені ви собою, перебуваючи на такій відповідальній посаді?
-Жодна людина не може до кінця бути задоволеною собою… Коли йшов на цю посаду, то грандіозних планів було дуже багато. На жаль, не все вдалося встигнути, хоча не без того, що багато зроблено. І не все залежало лише від мене. Рівень обласної ради – це не тільки господарка, а й політика. Можливо й політики більше, ніж господарки. Тому в багатьох моментах довелося лавірувати… І обласна рада – це не лише опіка над Самбірщиною, як декому може здаватися, а ціла Львівщина з масою проблем. І дякую Богу, що потрапив на цю посаду – це колосальний і життєвий, і політичний, і господарський досвід.
-Хочемо цього чи ні, але є таке сучасне слово у політичній термінології як «пролобіювати». Вам разом з командою інших депутатів обласної ради від нашої округи вдалося залучити на Самбірщину немало коштів. Якими об’єктами найбільше пишаєтеся?
-Пріоритетом регіональної господарки області були дороги. Бо десятиліттями в них ніхто нічого, крім крокодилячих сліз, не вкладав. Коли наша каденція прийшла до влада, ми рішуче відмінили «сльози» і вдалися до побудови, реконструкції, ремонту шляхів. Це найперше дороги державного значення та місцеві. Пріоритет нам, можна сказати вдався – відбулася така собі дорожня революція, хоча визнаю: далеко не все вдалося. Не можу не згадати й того, що в кабінетах обласної ради тривала інша революція – за кошти для окремо взятих районів. Кожен депутат хотів перетягнути ковдру на свій бік. Я ж однаково залишався патріотом Самбірщини, хоча намагався не обділяли інші регіони. Тільки минулого року на шляхи Самбірщини пішло близько 80 мільйонів гривень, а за каденцію – якщо включати дорогу державного значення «Самбір-Львів» та «Самбір-Борислав», то це більше пів мільярда.
Друге, чим маю право пишатися, то виділення коштів на ремонти та будівництво садочків, ФАПів, шкіл, Народних домів, вуличного освітлення, на благоустрій території. Бо це все поліпшує якісь життя у селах… До речі, теж мушу сказати, що стільки коштів на соціальні об’єкти, скільки пішло за минулих п’ять років, не було з часів Незалежності.
Ще одне хочу сказати. Справа не у тому, хто і як вміє лобіювати інтереси своєї території, а у тому, що наша команда навчила сільські громади писати і вигравати різні проєкти, завдяки яким у села пішли державні та обласні гроші.
-Не погрішу проти істини, якщо скажу, що народна кличка у вас «Дублянський депутат». Для рідного селища ви зробили немало. Чи оцінюють це люди, бо в самих Дублянах, наприклад, рахували вартість автостоянки, бруківки і казали, що якби вам невигідно було це будувати-ремонтувати, отримуючи «відкати», то ви б не робили… Маєте що відповісти опонентам?
-Спасибі за «Дублянський депутат»… Знаєте, це моє рідне селище, це ті люди, серед яких я виріс і мав би за гріх, перебуваючи на певних посадах, не допомогти їм. Те, що я зробив для земляків, оцінить час і ті покоління, які прийдуть пізніше. Але я хочу запевнити, що маю підтримку і дублянців, без них я нічого не створив би. Ви уявіть собі: приїжджаю у селище, є якась робота, скликаю людей і вони йдуть… Чи на стадіон, чи до садочка. Певна річ, є ті, яким не подобається моя діяльність через те, що самі не здатні щось організувати, навіть елементарну толоку. Тому вони й рахують кількість бруківки та вартість зупинки. А щодо «відкатів», то, повірте, якби вони були, то я був чи не найбагатшою людиною, маючи ще й доступ до обласних коштів. Моя декларація є привселюдною – прошу дуже, читайте. І ще одна відвертість: все, що я заробив у своєму житті, то заробив тоді, коли був підприємцем, а не тепер, коли при владі.
-Частина ваших земляків з Дублян хотіла жити у своїй Дублянській ОТГ, а не приєднуватися до Нового Калинова. І навіть погрожувала проігнорувати місцевими виборами. Ваша точка зору з цього приводу…
-Для мене тема децентралізації в частині дублянського об’єднання громад була болючою. І я все робив для того, щоб громада залишилася, але визнаю і те, що є методика визначення спроможності громад та правила гри. На обласному рівні свого часу була домовленість, що Дублянська ОТГ залишиться самостійною лише у тому випадку, коли до неї приєднається будь-яка інша громада. Шанс був, якби до нас пристали сусідні сільради з Дрогобиччини. Я зустрічався з ними неодноразово ще тоді, коли серйозно про об’єднання громад ніхто не думав. Люди начебто хотіли, однак сільське, районне, міське керівництва Дрогобиччини були категорично проти. На жаль, жодна сільрада не прийняла відповідних рішень, але коли приймала, то з умовами: не буде Рихтич, то підемо до Дублян. Ну, це не рішення і не аргумент… Чи буде добре Дублянам при Новому Калинові? Поки що тривають судові позови щодо несприйняття такого об’єднання. Яким буде рішення і чи буде взагалі, не знаю. Але якщо об’єднання узаконять і Дублянська ОТГ буде у складі Новокалинівської, то громада має шанс стати однією з найзаможніших на теренах Самбірщини… В Дублянах ми розпочали немало добрих справ, зокрема будівництво нової школи. Тому нам потрібна заможна громада, аби продовжити цю будову та інші об’єкти.
-Протягом каденції ви пишалися тим, що Самбірщина спорудила немало сучасних спортивних майданчиків, вважаючи, що це перспективна інвестиція в розвиток сіл. А тим часом, скептики мали іншу точку зору: навіщо це, нехай би ліпше дороги ремонтували. Як тут бути?
-З початком каденції, коли визначали програмні цілі на п’ять років, я вніс пропозицію керівництву області затвердити комплексну програму розвитку спорту на селі. Зокрема, будівництво та реконструкція спортивних об’єктів. Це дало можність нам побудувати близько 200 майданчиків багатофункціональних зі штучним покриттями, де діти зможуть займатися протягом року. Населення і так зменшується, а інфраструктура для дітей, можливо, допоможе врятувати старіння сіл. Зрештою, це справді хороша інвестиція у здоров’я «скомп’ютеризованих» дітей. І я радію, проїжджаючи селами Самбірщини, що споруди не байдикують.
-Ходили цікаві чутки про те, що якби не Ярослав Дубневич – народний депутат, то ваша команда нічого б не вдіяла… Скільки відсотків заслуг у ваших справах є його, а скільки – команди?
-У будь-якій команді має бути лідер. Ярослав Дубневич цю місію виконав сповна. Думаю, що більше ніколи Самбірщина не матиме такої владної вертикалі, як є зараз… Хочеться це зберегти якнайдовше… І давайте не будемо ділити успіхи на відсотки кожного.
-У передвиборчий час усі гадають, куди балотуватиметься той чи інший політичний діяч? Яким бачите своє майбутнє? А то вам прогнозують і посаду в Самбірській ОТГ, і в Новокалинівській, і депутата обласної ради…
-Пропозицій насправді є дуже багато. І, не сприймайте за нескромність, але люди кажуть мені, що в кожній ОТГ можна поборотися за перемогу. Нам нав’язали певну систему виборів, у якій простий виборець може не до кінця розібратися. Пропонують голосувати за партії, що інколи не є реальним сприйняттям вибору… Якщо, наприклад, кандидат, який викликає симпатії, є в тій чи іншій партії, а партія виборцю не імпонує, що тоді? На жаль, кандидата ставлять в залежність від популярності партії, чи її нинішнього лідера. Я наразі визначаюся, про свій вибір повідомлю, але безробітним точно не буду.
Роман ІВАНЧУК.