О, на маєш: з усіх юних природолюбів лише один хоче бути лісником, і то у Польщі…

SambirWZ
156

О, на маєш: з усіх юних природолюбів лише один хоче бути лісником, і то у Польщі…

Минулих років, як тільки блиснуло весняне сонечко, народ масово садив дерева. Ми відбою не мали від запрошень, мовляв, така радість – така радість: діти ліс садять, треба написати і знимку в газету дати… 

ЦЬОГО року сонце уже блиснуло, а запрошень ще нема. Тому як тільки зачув, що школярики разом з лісівниками «Галсільлісу» у Катино будуть садити ліс, напросився сам. Торік мене запрошували, але після публікації дісталося від активістів, які борються з крадіями деревини, і мені, і лісникам, мовляв, не можна нічого доброго писати про «Галсільліс»… Але ми мужньо витримали критику, бо якщо деревця таки садять, то це факт. Насправді, в «Галсільлісі» не лише ріжуть…

Ми опинилися в урочищі, яким опікуються добрі фахівці і фанати своєї справи Роман Куцалаба і Василь Лесик, на тій півгектарній ділянці, яку люди назвали «Кізів потік», з якої торік забрали великі дерева, а молодняк залишився. У лісівників це якось дуже мудро називається, а по простому – підсаджували у вільні місця молодняк. Усе, наче під шкільну лінійку і за чітко визначеною системою – 8 рядків ялиці і 2 – бука. Разом з дітьми працював і директор Лопушницької школи Михайло Сушинський. Справді, не пустить він своїх вихованців самих до лісу навіть з поважними лісівниками… Ми відразу перепитали у нього, чи діти йшли з задоволенням від того, що деревця будуть садити, чи від того, що інші уроки прогуляють? Виявляється, у школі є своє дитяче лісництво, яким керує вчитель біології Неля Хом’як, і для малечі – це корисне заняття на свіжому повітрі. Ми точно не знаємо, хто посадив більше, але вважаємо за честь поіменно назвати тих юних лісівників, які залишили свій слід в «Кізівому потіку» для майбутніх поколінь. – Ліля Іваночко, Дмитро Пукач, Павло Вандзьо, Іван Катинський, Олег Сушинський, Руслан Андруник, Руслан Погребець, Мар’ян Перешило. На радощах від такої молодечої підтримки працівників лісу я запитав те, що в таких випадках питають, сподіваючись на гарну відповідь: «А хто з вас, любі діточки, хоче стати лісівником?» Уявіть собі, лише один хлопчина підняв руку, але лісівником хоче бути не в Україні, а в Польщі… О, на маєш…   Після того разом з директором «Галсільлісу» Дмитром Єдинаком, головним лісничим Романом Парубієм перейшли до справ дорослих. Дуже цікавило, скільки лісу посадили торік? Близько тридцяти гектарів. В принципі, це багато, але у нас складається ситуація, що пеньки бачать ліпше, ніж юні саджанці. До слова, те, що діти садили разом з лісниками, настільки маленьке та тендітне, що не відразу й побачиш – я сам на одне деревце ненароком наступив – соромно стало. Стільки ж лісу планують посадити і у 2019-му у Коневі, Стар’яві, Терло, Великій Сушиці, Великосіллі, Топільниці, Лібуховій, Катино, Новому місті, Болозеві, Стрільбичах, Біличах, Волошиново, Лопушанці, Тернаві. Такий детальний перелік конче важливий, бо люди мають знати… Ще одна доросла тема – створення на території «Галсільлісу» «Королівських Бескидів». 9 тисяч гектарів деревини стають заказником… Тут цікава деталь: коли Старосамбірська райрада приймала рішення про заборону там рубок, то усі плескали в долоні. Коли таке ж рішення продублювала Львівська обласна рада, то дехто зі старосамбірських активістів назвав це популізмом. Щось незрозуміло, бо складається враження, що коли заборонять тнути у заказнику, то не буде на чому творити собі імідж… Дмитро Єдинак авторитетно запевнив, що зараз різати на заказній території не будуть нічого, а лише вивезуть те, що уже втнули. І загострив увагу на іншому: якщо 9 тисяч лісу будуть зберігати повну цноту, то навантаження ляже на інші території, бо замовлення ніхто не відміняє.

І нарешті, про морально-психологічний стан у колективі, який роками лихоманило. Ті, з ким спілкувалися без начальства, твердили, що зарплата є кожного місяця і вчасно – в середньому більше 6 тисяч гривень. А головне – стабільності і упевненості побільшало…

Коли матеріал був готовий до друку, стало відомо, що пан Єдинак написав заяву про відставку. І це не “заслуга” активістів, просто чоловік вирішив змінити місце праці. Має право.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар