Освітянська реформа чи розправа над неугодними директорами?

У Самборі на освітянській ниві назріває черговий скандал, пов’язаний з так званою оптимізацією. На сайті міської ради з’явилася Програма стабілізації фінансового стану закладів освіти на 2018 рік.

ДОКУМЕНТ виставили на оглядини громади і громада, відповідно, висловила міркування – ми бачили звернення до влади. Люди бояться, що документ несподівано запропонують депутатам і вони, не виключено, піддавшись чиїмось  емоціям, проголосують за те, що не піддається законам логіки.

З точки зору педагогів, батьків, перед тим, як виносити такі серйозні питання на сесію, слід було б провести громадські слухання. Власне батьки стають головною рушійною силою в освітянських процесах, бо замовляють у педагогів освітянські послуги для свого чада. Більше того, через традиційну відсутність бюджетних грошей, самі ремонтують навчальні заклади, купують обладнання і таке інше. Через це будь-які освітянські реформи у Самборі не можуть проходити без їхнього відома чи погодження. Але відділ освіти, презентуючи Програму, знехтував думкою громади і чинним законодавством, йдеться у зверненні. Влада пропонує понизити статус шкіл, реорганізувавши деякі з них у дев’ятирічки. Хочуть встановити норму: при формуванні перших, десятих та одинадцятих класів має бути не менше 25-ти дітей у класі. Тепер уявіть ситуацію: у школу-ліцей імені Андрія Струся, наприклад, у 2018 році у перший клас підуть більше 40 хлопчиків та дівчаток. Це значить, що директорка повинна прийняти від 25 до 30 дітей, а куди відправити інших і що сказати батькам, якщо вони, посилаючи туди своїх старших синів і дочок, уже ремонтували навчальний заклад. Батьки з цього мікрорайону мають право віддати дітей туди, де вважають за потрібне. І ніяка ратуша їм цього не заборонить. Так само мова і про старшокласників, батьки яких не дозволять чи не захочуть посилати дітей у інші заклади загальної середньої освіти. А у мікрорайоні вулиці Шухевича зростає кількість нових мешканців, а відповідно, і школярів.

Однак, автори Програми посилаються на закон про освіту, мовляв, такі реформування передбачає поважний державний документ. Але педагоги та батьки так само читали той же закон і добре розуміють: будь-які реформування освітніх закладів будуть відповідати законові лише тоді, коли першачки, які підуть у школу у 2018-му, дійдуть до десятого класу… То навіщо, питається в умові задачі, гнати поперед батька… І увійти в освітянську історію як руйнівники? Автори звернення вважають, що депутати міської ради – люди розумні і не допустять глумлення над освітянськими закладами. Переконані, що не все вирішують фінанси. У цій справі на першому місці мають бути не кошти, а інтереси дітей.

І все ж, звідки брати гроші, якщо їх традиційно бракує? Але, хто сказав, що коштів на освіту бракує? Субвенція від держави йде сповна і вона передбачає оплату педагогів, а енергоносії, законний поділ класів на підгрупи, оплата праці техперсоналу – з місцевих бюджетів, оскільки унаслідок децентралізації великий відсоток податків залишається на місцях. Педагоги кажуть ще й так: зарплату вони отримують з державної субвенції і з цієї суми йдуть податки до місцевого бюджету. Якщо дійде, згідно з Програмою, до скорочення педагогічних працівників, то відповідно, зменшаться і надходження до місцевої казни.

Бюджет Самбора загалом не такий бідний, як може здаватися. Навіть міський голова Юрій Гамар твердить, що бюджет перевиконуємо. То навіщо тоді створювати проблеми? А може це не фінансове питання, а чисто політичне – розправитися з неугодними керівниками закладів, міркують автори звернення до влади.

Роман ІВАНЧУК.