Освітянське літо: чи буває відпустка без відпускних?
Самбір з його інформаційними приводами для скандалів журналістам не можна не любити. Здавалося, на якийсь час вляглися педагогічні пристрасті і Богу дякувати, бо «хороводи» до ратуші батьків і педагогів – то тільки збурення мас. Хоча, видається і на те, що більшості містян інтереси однієї чи іншої спільнот – «фіолетові»…
ТАК ось, про привід. Цього разу владні мужі згуртували в одній залі профспілкових діячів шкіл з метою розтлумачити сучасні проблеми – бракує грошей… Чому припіднесли до такої поваги профдіячів, нам важко сказати. Може тому, що їх легше, ніж директорів, переконати? Директори, тим часом, обурилися, бо у питаннях економії коштів – вони найбільші професори… Так ось, профспілкам чи то поставили до відома, чи просили їхньої згоди, запропонували трішки ущемити вчителів, коли ті підуть у традиційні літні відпустки. Одні, які телефонували нашим журналістам, твердили, начебто влада взагалі хоче позбавити вчителів їхніх відпускних. Ми собі подумали, що такого не може бути, бо не може бути. Крім оптимізації, економії коштів і всього іншого, є ще трудове законодавство, яке передбачає для трудівника відпустку, а відповідно, відпускні. Гадаємо, що ніяка влада на таке не піде, бо погрузне у судах по самі вуха… Інші скаржники розповідали журналістам, начебто відпускні будуть, але коли – невідомо. Деякі директори переписували накази про відпустки своїм підлеглим на пізніше, щоб ті пішли тішитися літом поза школою, коли начебто надійде субвенція. Але літо не безрозмірне. І так чи інакше, гроші на відпускні треба шукати вже. Влада твердить: субвенція не надходить у повному об’ємі, а тому треба терпіти. І терпіти можна, але нам не зрозуміло інше: у всі часи державна субвенція приходить у повному обсязі і у відповідності до нормативів. Інша справа: якщо тієї субвенції бракує, то додавати гроші вчителям мають місцеві бюджети. Якщо вчителів забагато, то треба провадити скорочення видатків так, аби вистачало. Наразі кроків розумної оптимізації не відчуваємо… Затягування з відпускними – сумнівний порятунок. Окремі директори вважають, що потужною економією коштів стало б бажання не ділити так багато класів на кілька окремих груп, бо треба платити вчителям великі гроші. До слова, вони так і не можуть добитися в освітянського керівництва, скільки коштів державної субвенції пішло на поділ класів. Якщо цей поділ фінансував місцевий бюджет, то так само: нехай би влада сказала. А то не каже нічого.
Ну ось приблизно така ситуація на фінансово-освітянській лінії фронту між владою та вчителями.
Роман ІВАНЧУК.