Осиротілий Франко

Кілька років тому до Самбора приїжджав приятель зі Львова, який сам себе називає франкознавцем. Попросив показати пам’ятник Каменяреві. Раніше погруддя, встановлене біля центрального входу у колишній університет, ніяких почуттів не викликало – ну, стоїть та й стоїть, але після того, як я подивився на нього очима львів’янина, стало зле. А ще він сказав: вам, самбірянам, не соромно?

І СПРАВДІ, видовище жалюгідне – стара будівля університету, яка нищиться без господарів, і погруддя Франкові. Колись це було логічно і правильно – філія педуніверситету, який носить ім’я Каменяра. Зараз уже ніякої логіки нема, тим паче, майдан, що поруч, перетворився у засмічену торговицю. Навіть тоді, коли відбуваються там міські урочистості, Франко сиріткою стоїть збоку. Ми пригадали цю зустріч з львів’янином після анонімного дзвінка до редакції, мовляв, підніміть цю тему на сторінках «Високого Замку» і нехай влада знайде можливість перенести погруддя у інше, людне місце, де б наш земляк, відомий письменник, був гідно пошанований. Чесно сказати, ми подумки «пробігли» Самбором, особливо у мікрорайоні вулиці Івана Франка і нічого гідного не знайшли. Тому виносимо цю тему на «оглядини». Нехай би містяни вирішили, чи варто переносити пам’ятник, який «осиротів» на задвірках, і, якщо так, то куди? Нагадаємо, раніше це погруддя стояло на вулиці Франка акурат біля входу у греко-католицький собор, а ще раніше – біля “білого дому”. Ну, не конче вписувався, тому попередні владоможці знайшли Каменяреві достойне на той час місце… Проте зараз – це сором.

Роман ІВАНЧУК.