Пам’яті Великого Педагога Михайла Рашкевича

SambirWZ
132

Пам’яті Великого Педагога Михайла Рашкевича

На 87-му році подався у засвіти Михайло Васильович Рашкевич. Що й казати, душу огортає сум, хоча, здавалося б, прожив немало. І не тому, що мав міцне – мав добре серце. Його і віддав шкільництву.

Не один десяток років присвятив роботі у закладах освіти на Старосамбірщині (Добромиль, Стрілки), а в райцентрі довершив школу – як зовні, так і з середини. То й без пафосу можемо називати її народною і величати рідною. А ще, після того, що сталося, дати їй, першій, статус “Авторської – Заслуженого вчителя України Михайла Рашкевича”.

Він ніколи, нікого й нічого не боявся. Це його боялися: неуки, нероби, байдужі, або чиновники, які вимагали для своїх дітей високих оцінок і привілеїв. У Рашкевича завжди була Позиція: навіть у роки розгулу “войовничого атеїзму” не втаємничував, що був зятем греко-католицького священика. Я живий свідок відмови Михайла Васильовича брати на школу обов’язок створення музею на базі невеличкої у Старому Самборі церковці, що на Долішній Посаді.

Розповідав покійний, як ним займався перший комуніст області Василь Куцевол, бо в обкомі з’явилася скарга, яку недоброзичливець закінчив словами: “…Бандерівець, відвертий націоналіст – ось хто виховує наших дітей!” На захист став партійний очільник району Василь Назарчук: “Якщо ми звільнимо Рашкевича, то з ким я залишуся працювати…”

А втім, тримається в пам’яті такий факт: мало не щотижня директор школи і партійний секретар Назарчук зустрічалися, щоб поговорити про актуальне. При цьому, не забували в оригінальний, як на мене, спосіб “розважитися”: спочатку Назарчук критикував радянську владу, а Рашкевич її відстоював, а потім – навпаки. Зрештою, дійшли висновку: кожен справжній українець бодай на краплю мусить бути націоналістом.

Михайло Васильович тішився тим, що його школа знана “від Курил і до Карпат”, бо до неї їздять по досвід. А тому як вчитель учителів просив підлеглих “творити, а не витворяти”… Відійшла від нас сама Гідність, полишив нас фахівець-новатор, засмутив надійний порадник. Слава йому і Вічна Пам’ять.

…А у понеділок на шкільному подвір’ї Першої школи Старий Самбір влаштував прощання з Директором. Прийшли усі – хто його знав, чи хто не знав… Бо це був великий похорон Великого Вчителя.

Омелян ЛЕСЬКІВ.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар