Пам’яті самобутнього художника Володимира Луціва

На жаль, вкотре доводиться викидати з мобільного телефона номер – в аварії загинув відомий архітектор та художник Володимир Луців. Ми не були з ним великими приятелями, але завжди було приємно та цікаво зустрітися, погомоніти про життя-буття. Він був доброю людиною і його твори – художні полотна, так само добрі і світлі. Кілька разів були на відкритті його мистецьких імпрез. Він не виставлявся у великих музейних залах, йому достатньо було невеличкого, але затишного музею Леся Курбаса у Самборі, чи музею у Старому Самборі. Він запрошував не зівак, які мало що розуміються у мистецтві, а йдуть заради того, щоб себе показати. Він кликав друзів, з якими приємно було поспілкуватися. Інколи невеличкі кімнати були тісними для приятелів, зате вільно було думкам, щирим розмовам. І навіть тоді, коли його хвалили, він ніяковів… Це був самобутній митець, він по особливому бачив наш світ, його картини приворожували чистотою помислів… А ще він був патріотом – не показним таким, а щирим і відданим. Про таких кажуть, що Україна у них в серці, а не на вишиванці…

…На жаль, і про Володимира Луціва довелося писати у минулому часі.

Журналіст Андрій Дякун, який тимчасово замешкав за кордоном, дізнавшись про прикру звістку, написав:

Розводить фарби ангел у сльозах,

Який Тебе не встиг оберегти,

І біле полотно в раю садах

Чека Твоєї творчої руки.

Роман ІВАНЧУК.