Пам’яті Івана МИХАЙЛІВА

SambirWZ
215

Пам’яті Івана МИХАЙЛІВА

Так і закінчується життя – кілька скупих газетних рядочків: яким він був, багато співчуттів у соціальних мережах. І все… Прикро, але про директора Івана Петровича Михайліва уже треба говорити у минулому часі «Він був…»

Так ось, він був тим добропорядним керівником, який тихо творив свою справу і жив колективом. Він приходив на свою швейну фабрику рано-вранці і йшов додому пізно ввечері. Директором йому судилося стати тоді, коли все валилося. Початок дев’яностих, слабодухі не витримували, підприємства закривалися, люди роз’їжджалися. Знаєте, швейна – це не якийсь стратегічний об’єкт, це просто швейна фабрика, яка могла закритися без особливих втрат для економіки краю. Але Іван Петрович її втримав, знайшов не тільки робочу силу, а й замовників. у тому числі за кордоном. А головне – люди мали роботу. Яке це насправді благо – мати роботу! Іван Михайлів з тих керівників, які вийшли з соціалістичної економіки, але які зуміли надто швидко перейти на ринкові умови. Це давалося не кожному. А особливою рисою його ми б назвали скромність… Він ніколи себе не вип’ячував, він не любив давати інтерв’ю, він не ліз у гнилу політику, він не прагнув влади, він був просто Директором, якого поважали, до якого дослухалися, який був звичайним патріотом свого міста…

Нехай пам’ять про Івана Михайліва буде вічною.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити