Паніка з приводу закриття Старосамбірської лікарні безпідставна?
Минулих вихідних соціальні мережі сколихнув допис Василя КУРІЯ з приводу невеселого майбутнього Старосамбірської ЦРЛ. Треба віддати належне: емоційні міркування взяли за живе. Оскільки ця тема болюча для багатьох, друкуємо міркування пана Василя. Він же у нас не просто обиватель, а депутат Самбірської районної ради – авторитет.
«СХОЖЕ, проблема із зарплатами скоро вирішиться – нема медиків, не потрібно платити. Сумно, але виглядає, що закриття лікарні розглядається, як панацея для вирішення всіх проблем в медицині Старого Самбора. Єдина лікарня на теренах великого Самбірського району, яка буде надавати вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, буде в Самборі. Чи потрібні лікарі в Старому Самборі, чи вартує зберегти, для прикладу, хірургію або терапію, що буде з приміщеннями, обладнанням, медперсоналом, пацієнтами?
Що переможе – здоровий глузд чи чвари?
Закриття лікарні буде дуже великою втратою, найперше це – надання медичних послуг на великій території вже колишнього Старосамбірського району, робочі місця, інфраструктура, малий бізнес, який сформувався біля закладу, місто однозначно втратить, втратимо ми всі – квітами, лавочками та піаніно того не підміниш.
Коли мені було 12 років, ПАВЕЛКО в прямому розумінні витягнув мене з того світу, моєму тату хірург ХАЛАС рятував пальці після жахливих порізів на циркулярці, мою маму лікарі САВЕНКИ, ЧАПЛИНСЬКИЙ лікували десятки років, страшно подумати, що було би з моїми двійнятами, якби не БОНЕЦЬКА, СИГЕРИЧ, СЕНЧИШИН.
Всього не перерахувати, всім не подякувати і так хай собі пригадає кожна родина. Мовчати не потрібно, говоріть – хто стоїть за знищенням медицини? Чому одні медики не отримують зарплати і їхні ставки закриваються, а інші шляхом підкупу на виборах забезпечили собі політичне лобі, шикують та насміхаються з людей. Хто ті сірі кардинали, яким чим гірше в медицині – тим краще авто і хата?
Деякі медики більше політики, як медики, і вони стелили політичну доріжечку верховному та обласним депутатам. То чому обрані відвернулися від лікарні? Надіюся, вихід знайдеться, тож давайте пропозиції, не мовчіть, час пішов крайній, «майбутні» власники приміщень вже потирають руки».
Ми не могли не зреагувати на такі міркування і попросили коментар у голови Старосамбірської об’єднаної громади Ігоря ТРУХИМА. Для початку він сказав, що шановний пан Курій, оприлюднюючи такі речі, мав би поцікавитися, як насправді виглядає ситуація, а вже тоді щось писати… На вівторкову сесію винесли питання прийняття майнового комплексу лікарні, потім триватиме процедура зміни власника підприємства – це тривала паперова робота, але без неї ніяк… Влада напрацювала певний механізм збереження лікарні і він буде задіяний. Процес складний, бо так чи інакше, відбудеться оптимізація, план якої ще у грудні розробив генеральний директор ЦРЛ Іван МЕДВІДЬ. Зокрема, Ігор Трухим сказав нам, що є медики, які працюють на 0,25 ставки… Протягом року справді буде сутужно, але цей період треба пережити і все владнається, каже пан голова, зазначаючи, що в бюджеті передбачили певні кошти на медицину. Згадав і сумну спадщину – борг із зарплати медикам у 5 мільйонів гривень, але з цієї біди будуть якось виходити… Продовжуючи тему медицини, Ігор Станіславович сказав, що може підставити плече центру первинної медичної допомоги у Стрілківській громаді, де дуже сутужно з фінансами. Тобто, готовий людей тієї первинки взяти в штат Старосамбірської. Це начебто благородно і по-сусідськи. А у Старосамбірській ОТГ залишатиметься надійний податок – ПДФО. І в принципі, попросив нас заспокоїти пацієнтів Старосамбірщини, бо ніхто не збирається завтра закривати лікарню.
І від себе хотіли б додати, що якщо на весь Самбірський район буде лише одна лікарня, а всі інші закриють, то хто поїде з далекого гірського села Турківщини вирізати апендицит аж у Самбір? А якщо десь там трапиться аварія, як швидко довезти потерпілих, і так далі… Мабуть, на верхах мають придумати, що робити з сотнями лікарень у колишніх райцентрах… Але є і другий бік тієї ж медалі. Правила гри у сфері надання медичних послуг змінилися – самі ж лікарі мають боротися за свого пацієнта, за яким тепер «гроші ходять». І треба зробити так, аби клієнт пішов до найближчого лікаря за якісною допомогою, а не їхав у Львів, чи в Самбір, куди насправді не всі поїдуть. Уже не той час, що нам мусять дати гроші, бо мусять – навіть якщо нема хворих…
Роман ІВАНЧУК.