Перерахуйте нам гроші…

SambirWZ
189

Перерахуйте нам гроші…

Чим частіше ми розгадуємо багатоходівки аферистів, тим більш витонченими вони стають. Вигадують щось таке, про що народ ще мало знає… Один з підприємців і волонтерів, слава про якого лине давно, розповів нам про цікаві пригоди.

«Телефонують до мене з невідомого номера, представляються волонтерами і просять допомогти грішми на закупівлю запчастин до автомобіля на фронті. Перед тим не забувають похвалити мене за всю попередню діяльність. Виявляється, знають – підготовлені до розмови… Я перепитав, для якої військової частини, хто там командир? Щось у відповідь прозвучало… Потім пропоную їм своє: передайте мені список необхідних запчастин і наша волонтерська організація сама доставить на схід усе необхідне своїми каналами. Чую у відповідь – уже не таку оптимістичну, що це їх не влаштовує. На цьому бесіда припинилася… “Розрахунок, розповідає підприємець, на те, що хтось та змилосердиться і перерахує кошти. Просили немало-небагато – 17 тисяч гривень. Зверніть увагу, аби сума правдоподібною була, її не заокруглюють…” Цей же доброчинець розповів нам про ще один дзвінок: “Невідомий милозвучний голос у слухавці повідомив мені, що благодійна організація опікується дітьми, які мають вади слуху. Чи не міг би допомогти придбати одній з сиріт слуховий апарат? Звичайно, міг, але взамін попросив сказати, якій дитині, у якому сиротинці замешкала. І доставить апарат сам. У тому місці розмова припинилася словами: «Ми так не працюємо…” І гудки у трубці.

А про цю історію розповів чоловік середнього віку, який завітав до редакції, щоб врятувати інші… телефони. На людній вулиці Валовій у Самборі до нього підійшов молодий чоловік років під тридцять якоїсь невизначеної зовнішності. Перепросив, сказав, що має зателефонувати дуже терміново до дружини, а, як на зло, «сіла» його мобілка. Каже: ви потримайте мій телефон, а я скористаюся вашим… Спочатку, розповідає наш відвідувач, серце зробилося великим, захотілося допомогти, бо з ким не буває. І, не віддаючи свій телефон, взяв у руки його. Апарат був легеньким, як пір’їнка – видно, лише кришка від нього… Чоловік прочитав свою аферу на моєму обличчі і зник так швидко, що я навіть не помітив, у який бік, закінчив наш відвідувач свою оповідку.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар