Плече переможених переможцю не потрібне
Наш кореспондент обрав Оресту Бонку першим заступником Василя Борковського, а конкурсна комісія – Руслана Пупу
Формування керівної команди Старосамбірської РДА вийшло на фінішну пряму. Орест Бонк як господар третього поверху в “білому домі”, за законами демократичного начала, шукав і знайшов заступників. Першою горнило конкурсної боротьби пройшла другий заступник Марина Кузьмин, яка займатиметься гуманітарною сферою, а до того була помічницею-консультанткою нардепа Андрія Лопушанського. Другим пішов на випробування перший заступник. Конкурс – це чудово, це – справедливо, але якби ж то раніше не знали, хто буде у заступниках…
А раніше було відомо, що першим заступником у Ореста Едуардовича стане головний земельник району Руслан Пупа. Говорили про це як про факт доконаний, а тому трохи дивним виглядало бажання пана Ореста затівати конкурсні перегони, хоча, не знаємо, чи такої процедури не вимагає закон. Ще дивнішим було бажання двох інших претендентів на посаду позмагатися, адже заздалегідь могли здогадуватися, яким буде результат і наскільки вони бажані на ключовій посаді. Допускаю, що Василь Борковський та Микола Петрик вірили у справедливість, а, маючи за плечима солідний досвід, в тому числі і на керівних посадах в районі, розраховували на перемогу. Обидва балотувалися і на посаду голови РДА, але не пройшли, хоча ставки у них були не гірші, ніж у переможця. Бувають в наш час наївні люди – гадали, що шеф району візьме собі в підлеглі тих, з ким сам конкурував і кого переміг…
Я віддав цьому конкурсу цілий робочий день і не шкодую, бо побачив, на скільки усе це демократично відбувається. Підтверджую досвід і знання як Борковського, так і Петрика бодай тим, що у першому завданні – знання законодавства, пан Микола набрав 37 балів із 40, пан Василь – 35, пан Руслан – 33. Але система оцінювання вибудувана так, що за шкалою всі три отримали найвищий бал – чомусь “два”. Попереду були ще два випробування, у тому числі співбесіда…
Поміж першим та другим туром перегонів я зустрів у “білому домі” Миколу Цепенду, який керував районом найбільше з усіх попередніх та, мабуть, і наступних намісників президента. Пан Микола за день до того мав шістдесятиріччя, з чим його вітаємо, потім я вислухав розповідь про його трудовий шлях, починаючи з помічника комбайнера і закінчуючи головою РДА. Поміж тим, як знавець усіх владних інтриг, після запитання до мене, що я тут роблю, здивувався, бо, мовляв, “Високий Замок” ще тиждень тому написав, хто буде першим заступником… Мав на увазі Руслана Пупу… Відчуття досвідченого чиновника, який вірить “Високому Замку”, його не підвели…
У другому турі усім трьом претендентам давали ситуативні задачі з двох питань – своєрідне домашнє завдання. Писали дві години. Два кандидати згодом звинуватили у моїй присутності третього у тому, що він списував – ніби перед тим знав, яким буде завдання. Я цього, щоправда, не бачив, бо втомившись дивитися, як три “школярі” пишуть “твір на задану тему”, пішов покурити і попити каву у кабінетах місцевих чиновників, які чомусь заздалегідь, як і Микола Цепенда, знали, чим все закінчиться. Конкурсна комісія після другого туру оголосила оцінки. Борковський – 6.98, Пупа – 6,76, Петрик – 6,33. На моє суб’єктивне враження, за підсумками двох випробувань, лідирував Василь Миколайович.
Далі пішло основне, на чому можна “робити погоду”, незважаючи на два попередні результати. Якщо у першому турі комп’ютер незалежний навіть від бажання народного депутата чи голови РДА, якщо у другому турі – є письмові роботи, які завжди можна перевірити і порівняти, то у третьому – усні “показові виступи” можна оцінювати як завгодно. Нас вразив цікавий момент: хтось із експертів, здається, з фінвідділу, поставила Василю Борковському нуль балів, а експерт з податкової – два бали – максимум. Я не знаю, чому так, але знаю, що Василь Миколайович керував економікою та фінансами району ще тоді, коли експерт з фінвідділу до школи ходила. Хто яку оцінку поставив претендентам у третьому турі, один Бог і вони самі знають, але, як з’ясувалося, у підсумку найбільше їм сподобався Руслан Пупа. Мушу сказати, що під час усного конкурсу усі троє по черзі заходили і відповідали на одні і ті ж питання. Як слухач, який мав бути максимально об’єктивним, віддав би перевагу тому ж таки пану Борковському, але я тільки слухач…
Трохи моралі. У членах конкурсної комісії, яку очолював керуючий справами РДА Микола Год, – лише працівники райдержадміністраціі. Якесь дурнувате відчуття: майбутні підлеглі обирають собі начальника, якого головний начальник обрав ще раніше. Мене протягом дня не покидав спогад, що перебуваю на педраді (сам колись вчителював), коли директор школи “нагинає” підлеглих, аби ті “натягнули” на “золоту медаль” сина багатого і впливового родича. Як на мій тверезий глузд, якщо пан Орест хоче працювати з тією чи іншою людиною, то нехай призначає її без розмаїтих конкурсів. Бо ж справді, кожен начальник хоче бачити поруч зі собою тих, кого хоче бачити. Або собі подібних. І ніякий Год зі своєю конкурсною комісією йому не зашкодить. Навіть якби на посаду першого заступника голови РДА претендував сам Порошенко, то його б чекала така ж доля, як Борковського і Петрика. Мені нав’язували думку про те, що пан Руслан є дуже далеким родичем когось із помічників-консультантів нардепа Андрія Лопушанського, але ми не віримо, що це зіграло визначальну роль, бо Руслан Пупа міг стати самодостатнім та досвідченим керівником.
Гадаємо, в області дослухаються до міркувань безпристрасної конкурсної комісії і пан Руслан буде першим заступником. Яким він буде, поняття не маю. Нехай буде таким, як його мама Ольга Лук’янівна. Пані Пупа успішно пройшла трудовий начальницький шлях і у її компетентності ніхто не сумнівається.
Йосип МАЛАНЯК.