Поверну документи, але за винагороду

У дуже дивний час ми живемо, розпочала свою розповідь пенсіонерка зі Самбора. Колись такого нахабства не було…

У мене на ринку зник гаманець, у якому були паспорт, пенсійне посвідчення і 300 гривень. Чи я його десь загубила, чи хтось украв – поняття не маю, але не стало. Я уже почала думати, як мені відновлювати документи, аж тут на домашній номер телефону задзвонив невідомий молодий чоловік. ґречно перепитав моє прізвище, ім’я, по-батькові і повідомив радісну новину: знайшов мої документи і може повернути, але за винагороду – 500 гривень. Чому саме така вартість, поняття не маю. Подумала я собі: пропало тих триста, то вже нехай пропадає і 500, бо клопоти з відновлення того не вартують. Та й знаю, що власники втрачених паперів часто пропонують винагороду. Місцем зустрічі молодик призначив лавочку біля пам’ятника Степану Бандері. У визначений час я прийшла, хоча мешкаю на вулиці Виговського. Біля лавочки мене уже очікував молодий чоловік, я б сказала – з хуліганів. На відстані метра показав мені документи, а потім поклав їх на лавочку. Ми стояли метрів три від неї. І каже: покладіть на лавку гроші і відійдіть у бік. Я заберу і на цьому самому місці залишу документи. Мені від того стало дуже гидотно, але підкорилася. Молодий чоловік швидко пішов з місця обміну, а за ним, озираючись, побігли ще два хлопці. Видно, підстраховували. Я подумала собі про те, що, мабуть, самі ж вони і вкрали мій гаманець, а потім і на документах підзаробили. Сумно ще й від того, що я усе життя, маючи педагогічну освіту, працювала у дитячому садочку і виховувала дітей. Мабуть, не так ми виховували…

Роман ПОГОНИЧ.