Погірці та Вощанці уже провели територіальну реформу – наразі у справі волонтерства

Поїздками волонтерів на схід уже нікого не здивувати, хоча місцеві аналітики відзначають прикрість: активність люду поменшала – чи то бідніші стали, чи то військові уже не такі голі і голодні… Цього разу мені запропонували поїхати у рудківську округу подивитися, як сільські ґаздині крутять голубці для сходу. Не міг відмовити, бо люди, які у часі зневіри, про що казав вище, ще переповнені вірою та упевненістю, вартують поваги.

Спочатку в Рудках біля контори Володимира Шведи перевантажили у бус паски і ще деякі продукти, що їх зібрали мешканці довколишніх сіл, потім дочекалися ще одного депутата обласної ради Володимира Кужидла, який привіз зі своєї Волебаранецької округи дуже багато м’ясних страв. Крім того, що люди допомогли, ще й сам зарізав порося вагою під півтора центнера, сам поробив ковбаски, шиночки, шпондер. Коли ми все це перевантажували у бус, який їхав на Львів, то запах був неймовірно смачним. І хоч це був післявеликодній “піст”, коли цей запах хіба дратує, але в голові усе одно паморочилося. До слова, від двох Володимирів, які не раз їздили на схід, почули, що “фішка” Самбірського району – це м’ясні вироби. Ніякий інший регіон так не балує своїх бійців. І там уже знають: якщо їде Самбірщина, то неодмінно з м’ясними смаколиками.  Після того, як два Володимири дали інтерв’ю львівським телевізійникам, наш ескорт на чолі з очільниками району Миколою Фреєм і Віталієм Кімаком подався у Вощанці до тамтешнього фермера, депутата районної ради Віктора Брийовського. Власне у своєму селі той чоловік, за його ж словами, провів територіальну реформу, об’єднавши громаду свого села з громадою Погірців. І хоч територіально вони не по-сусідству, але для добрих справ цим юридичним моментом можна знехтувати. З Погірців тамтешня лідер Орися Зварич привезла своїх жіночок, пан Брийовський додав своїх господинь і цілий день крутили голубці, готували гречаники, все це варили-смажили, потім розкладали у спеціальні відерця, а то вже наша хлопська справа – запакувати у бус для відправки у Львів, звідти машиною-рефрежиратором – на схід. Було видно, що жінки трохи втомилися. І хоч робота для господинь начебто звична, але масштаби вражають – це навіть не весілля упровадити… Ну, як виглядають голубці, знають усі, а от гречаники мене зацікавили і я підпільно один украв – нехай не ображаються вояки на сході. Так ось, гречаниками називають фарш, змішаний з вареною гречкою (навіть не знаємо, чого більше), але все в купі дуже смачне і поживне.

Віктор Брийовський так само пожертвував для смаколиків порося. Взагалі, він дуже цікавий чоловік – одним з перших свого часу поїхав на Майдан у Київ, одним з останніх звідти поїхав… А коли на сході розпочалися буремні літа, взявся за волонтерство. Ми помічали його і на сході з гуманітарним вантажем, і в Рудках під час ремонтів техніки для фронту і скрізь, де була потрібна його допомога. Тому пожертвуване порося, можна вважати, дрібницею. І ми були б геть неправі, якби не згадали усіх наших ґаздинь поіменно – Орися Зварич, Світлана Швець, Люба Стопець з Погірців, Марія Шушер із Задністрян, Надія  Яремчак, Руслана Кручена, Михайлина Стангурська, Ольга Чорній з Вощанців. У час, коли будете читати цю публікацію, наші смаколики будуть уже у наших бійців. Вони, як завжди, будуть радіти від того, що не покинуті десь там на землях Донбасу, що у час, коли з’їли ті прянощі, які привезли їм до Великодня, Самбірщина відчутно поповнила військовим їхні запаси.

Роман ІВАНЧУК.