Поки ми дітям у Баранівцях про пожежі розповідали, у сусідніх Садковичах сміття палили

Неспокійно у наш час пожежникам-рятувальникам. З останніх подій – у Бабино на Самбірщині згорів гараж, у якому була машина, а поруч –  дві хатні кімнати. В іншому селі взагалі парадоксальна ситуація. У січні надзвичайники мчали туди, бо на одному подвір’ї стояли дві хати і одна з них згоріла…

Але на цьому біди у родині не закінчилися – за короткий час помер господар обійстя, а не минуло кілька днів, як на тому ж подвір’ї запалахкотіли стайня, стодола і комора. У Самборі, ймовірно, через спалювання сухої трави, зайнявся старий вагончик, біля якого було 30 порожніх вуликів. Вагончик вогонь “проковтнув”, а вулики вціліли. ґазда помер, його ґаздівство було недоглянутим. Про ці моменти зі свого рятувальницького життя нам розповідали керівники служби Роман Новосільський і Михайло Мураль, коли разом їхали у Баранівці вчити дітей бути обережними з вогнем. У це село подорожували недарма – там торік через спалювання сухої трави місцеві обивателі мали дуже багато клопоту. Поруч торфовиська, а боротися з ними, тліючими, непросто.

Підполковник Роман Новосільський, коли баранівецька дітвора зібралася на перерві, цікаво розповідав малечі, як слід діяти, коли побачать вогонь… І хоч номер телефону “101” великим розміром висить у коридорі, та на запитання, як телефонувати, школярі розгубилися. Нічого дивного. Свого часу мені довелося кликати пожежників, коли побачив вогонь, і так само дух перехопило і розум відняло – треба було кілька секунд, щоб до тями прийти. У деяких моментах ловив себе на думці, що й сам не знаю, як повестися, наприклад, у задимленій кімнаті. Виявляється, не треба панікувати і бігати по колу, а притулитися правою рукою до стіни і поволі йти –  тоді обов’язково знайдуться двері. Оригінально, правда? А ще пан Роман попросив школярів звертати увагу батькам, якщо вони захочуть палити суху траву. І навчити старших, що в диму не тільки важко дихати, але й вогонь при вітрі настільки підступний, що може  до осель добратися. Пожежники поверталися зі школи з почуттям виконаного обов’язку, вважаючи, що вчити правил  безпеки треба школярів, які неодмінно запам’ятають цю зустріч, бо вчити старих бабунь – смислу уже нема. Як тільки ми висловили ці глибокі міркування, з автівки помітили здалеку (на початку Садкович) дим. Це ж треба, щойно про профілактику бесідували, а тут на тобі – практичне заняття. Роман Новосільський і Михайло Мураль завернули – там біля занедбаного і колись виробничого приміщення сільські дядьки спалювали у  ямі сміття. Надзвичайники не штрафували, а розповіли селянам, що коли вони залишать тліюче сміття напризволяще, то може бути біда.

Роман ПОГОНИЧ.