Політична піаракція чи переляк за життя земляків?
За півдоби до «кронавірусної» сесії шість депутатів Самбора легко знайшли в бюджеті 12 ще не зароблених мільйонів гривень. Більшість вирішила не поспішати…
У мене ще ніколи не було стільки небажання йти на сесію міської ради Самбора, як минулого четверга. З одного боку, питання – поміч лікарні, було більше технічним, ніж емоційним, бо заздалегідь можна було здогадатися, що за це підніметься будь-яка рука. З другого – стає трішки лячно ходити до владного дому, бо на вулицях міста пішохід без маски уже сприймається, як ворог українського народу і друг китайського коронавірусу, а скупчення в сесійній залі, хоч і обраних, але імовірних носіїв невідомо чого, може зашкодити.
Дружбу засвідчували кулаками або стопами
ДО СЛОВА, сесійна зала свій «коронавірус» пережила ще в січні, коли після одного з гучних засідань на казенних лікарняних постелях опинилося немало і депутатів, і торговельників промислового ринку. Просто тоді ми ще нічого не чули про небезпечний вірус і сприймали це як банальне запалення владних легенів, ще й кепкували собі на ці теми… Саме тому опинитися знову у цьому ж середовищі було неприємно, але на які тільки ризики не підеш заради того, аби читачам детально розповісти про життя під міським склепінням.
Треба наголосити на заходах безпеки, бо депутати міської ради – теж люди і не хочуть помирати на радість своїм опонентам. В масках були усі, включаючи керівників міста. Багаті депутати мали дорожчі маски, бідні – скромніші. Гумові вироби на руках мали не всі, а спецокуляри стоматолога – хіба доктор Павлішак і від сонця – Роман Барна. Окремі наші слуги носили зі собою пшикаючий балончик з різким запахом спирту, яким час од часу змивали з пальців віруси коронагрипу. Навіть мені поталанило підіпхати двічі свої долоні під спиртовий душ. За руку не вітався ніхто. Хтось із чоловіків практикував стукання кулачками, хтось підошвами. Незважаючи на те, що з обличчя відкритими залишалися лише очі, депутати впізнавали один одного на слух. До речі, говорили голосніше, ніж зазвичай, бо їм здавалося, що їхні «емоції» стримує марля. Звернув увагу, що в той самий спосіб під загальний галас деякі обранці матюкалися, але в час коронавірусу і ці слова уже нікого не збуджують і цілком оправдані у на п’ятому році каденції – їх уже можна вводити у нормативну депутатську лексику… Назвати сесійне засідання «маски-шоу» не можу, бо у цього словосполучення є трохи інакше призначення.
Як правило, деякі депутати чи пофракційно чи індивідуально при зустрічі на сесіях обнімаються, а депутаток навіть цілують в напудрені щічки. Цього лихого пандемічного дня чоловіки не реагували належним чином на протилежну стать – що то бідося з людьми творить…
«Заява шести»
БУЛАу мене ще одна вагома причина прийти, бо за день до того (уже ввечері) з’явилася заява за підписом, якщо не помиляємося, шести депутатів-опозиціонерів, які мали свою точку зору на виділення коштів для боротьби з вірусами. Прочитавши її, сам себе переконав, що має бути гаряче, а там, де гаряче, треба бути… З поваги до авторів звернення друкуємо текст, названий напрочуд вражаюче «На терезах – людські життя».
«2 квітня відбудеться позачергова сесія Самбірської міської ради, на якій заплановано через пандемію COVID-19 внести зміни до бюджету. Загалом відшукали 500 тис. грн. для підтримки лікувальних закладів у цей критичний час. Однак ми, депутати Самбірської міської ради, вважаємо, що така сума є мізерною для того, щоби запровадити найнеобхідніші, першочергові заходи захисту медичних працівників та хворих у час пандемії коронавірусу. Повсякчас надходять звернення медичних працівників про те, що вони ніяк та нічим не захищені від ймовірного зараження, оскільки не забезпечені не тільки медикаментами, а й найелементарнішим – захисними костюмами, масками, рукавицями, антисептиком. Коли йдеться про здоров’я, а найчастіше і життя людей, то можна зменшити фінансування бюджетних програм, які передбачають незахищені статті, необов’язкові видатки, фінансування розважальних заходів…
Коли світ завмер від невідомості, відміняють всесвітні заходи – спортивну олімпіаду, футбольні чемпіонати, ми пропонуємо скерувати кошти туди, де є найбільша потреба. На КЗ «Самбірська центральна районна лікарня». Зокрема, на придбання першочергових предметів та матеріалів для запобігання та боротьби з коронавірусом. Маємо також добрий приклад, коли мери, ТОП-чиновники міст відмовляються від премій та надбавок на користь медиків. Ми, як представники громади, у цій критичній ситуації виступаємо на захист здоров’я людей та вимагаємо:
1) зняти з керівництва міста – міського голови, секретаря ради, заступників міського голови, керуючого справами міськвиконкому щомісячні премії, матеріальні допомоги, що дозволить акумулювати близько 1,5 млн. грн. для видатків міської медицини.
2) зняти фінансування з Програми святкування Дня міста у сумі 449 тис. грн.
3) зняти фінансування з Програми розвитку міжнародного співробітництва та європейської інтеграції міста Самбора на 2020 рік у сумі 305 тис. грн.
4) зменшити фінансування з Програми розвитку туризму на 150 тис. грн.
5) частково зняти кошти з програм фінансування спорту у сумі 1 млн. грн.
6) частково зняти кошти з програм благоустрою, а саме: вимощення бруківки (тим самим перестати дотувати фірми-одноденки, створені під ратушне оточення) – 5 млн. грн.
7) частково зняти кошти із реконструкції стадіону ім. Л. Броварського – 3 млн. грн.
Вищезгадані заходи закумулюють 12 млн. грн., що дозволить забезпечити медичним закладам міста закупівлю найнеобхідніших предметів та матеріалів, апаратури для боротьби за життя та здоров’я громади. Якщо наше звернення буде проігнороване, то вважатимемо зрадою не просто інтересів, а злочином проти життя і здоров’я членів громади!»
Підписали документ депутати, яких ми можемо назвати опозиційно налаштованими до міського голови Юрія Гамара, а сам мер підмітив, що це ті люди, які, як правило, на сесії не ходять і за бюджет не голосують. Як розцінювати? Можна твердити, що згортаючи ці програми, переслідували політичний і стратегічний момент, вибиваючи з рук мера ті козирі, з якими він, ймовірно, йтиме на вибори голови Самбірської ОТГ. Бачите, люди, обіцяв-обіцяв, а не зробив… Інше ставлення до «заяви шести» – депутати справді перелякалися за здоров’я громади міста і хочуть зробити відчутний поштовх у справі наповнення лікарні усім необхідним і захисти найперше, самих медиків. Їх дивує та насторожує, що навіть всезагальна пандемія не змогла згуртувати більшість в ім’я достатку лічниці. Ось такі два варіанти, який вам більше подобається, таким і послуговуйтеся.
Ніхто нікого не садить…
ЩЕ ОДИНмомент. У «Заяві шести» є натяки на те, що хтось під бруківку набиває собі кишені. Бо як інакше трактувати слова про «вимощення бруківки (тим самим перестати дотувати фірми-одноденки, створені під ратушне оточення) – 5 млн. грн.». Панове, традиційні звинувачення про те, що хтось бруківкою набиває собі гаманці, починають відверто дратувати. Ніякі правоохоронні чи контролюючі органи цього наразі не довели, але політики чомусь використовують цю «карту» один проти одного. Хтось колись казав, що як тільки прийде до влади, то Копиляк за зловживання сяде в тюрму. Потім почалося у зворотному напрямку: через рік свого керівництва Гамар сяде в тюрму!.. Якби сів, то вже б вийшов на волю… Панове, ніхто нікого не посадив і не садить, усе це лиш обивательські теревені та гіпотези… І бруківка має властивість спливати на поверхню, як правило, під чергові вибори…
Денько: тепер кожен розуміється на вірусах більше, ніж лікарі
ПЕРЕДсесією відбулося емоційне засідання бюджетної комісії, яка розглядала звернення окремих депутатів. Аргументи, які наводили підписанти, не були сприйняті, і комісія не рекомендувала документ до розгляду. Отож, міському голові не залишалося нічого іншого, як взятися до розгляду основного питання так, як було запропоновано заздалегідь. Хоча Ярослав Кузьмяк, Зіновій Рівняк та інші все ж наполягали на тому, аби пан Гамар вніс їхні пропозиції про збільшення фінансування «зі свого голосу», мовляв, як колеги проголосують, так проголосують, але внесіть. В одному місці Юрій Гамар спробував підійти з іншого боку, мовляв, підготуйте самі проєкт рішення, але ніхто з шести не захотів поринути в епістолярний жанр.
Зараз ми в режимі «штрих-пунктиру» розповімо вам про найцікавіше з обговорення. Керівник фінансового відділу Раіса Сас розпочала з того, що міський бюджет виділяє півмільйона гривень на найбільш нагальні потреби медицини. Ділять так: 100 тисяч – колективу Центру первинної допомоги (Олександр Сілецький), 100 тисяч – працівникам приймального відділення Самбірської ЦРЛ (Галина Гомзяк), 100 тисяч – інфекційному відділенню (Оксана Киричинська) і 200 тисяч Рудківській лічниці, яка визнана базовою на випадок, коли у Львові уже не буде можливості приймати хворих на коронавірус. При цьому Юрій Гамар зазначив, що в ратушу звернулися завідувачі відділеннями з листом про необхідність найперше засобів захисту, і у владі, ймовірно, вирішили, що такої суми буде на перших порах достатньо для масок, захисних халатів чи комбінезонів і антисептиків. Колишній головний лікар, депутат Юрій Денько спочатку закинув колегам, що тепер усі стали великими фахівцями у вірусології і засумнівався у доцільності такого поділу коштів, каже, навіщо ми маємо адресно дробити гроші? Віддати їх медикам, а ті вже знатимуть, куди і що дівати. Має рацію – доктор Денько буває помічним на сесіях! Здається, обранці на цю пропозицію пристали. І як аргумент до своїх слів Юрій Іванович навів приклад: в реанімації може опинитися відразу кілька хворих, а працівники цього відділу нічим не захищені і їм 100 тисяч ніхто не дає… Згадали обранці про те, що в Самбірській ЦРЛ є лише один апарат штучної вентиляції легенів, а другий зламався. Чи воно так, чи ні, не знаємо, віримо депутатам і їхнім надійним аргументам: якщо відразу двом пацієнтам, наприклад, після аварії потрібен буде цей апарат, то за яким принципом його ділити? Теж рація… Взагалі, цікавий у нас світ: хто коли раніше знав, що існує апарат штучної вентиляції легенів, тепер усі. Більше того, називають його по-панібратськи «шевеелка».
Володимир Кульчицький-Поливка, повертаючись до звернення «шести», говорив про те, що заради здоров’я земляків можна обійтися без Дня міста – якщо карантин затягнеться на довше, то яка радість від гулянь? Подумав обранець і про те, що в такій паскудній ситуації ні ми в Європу не поїдемо з офіційними делегаціями, ні Європа до нас, а тому гроші на міжнародні стосунки можна легко вкласти у здоров’я самбірян. Ярослав Кузьмяк прогнозує, що може не відбутися футбольний сезон, а якщо й відбудеться, то він буде не на стільки фінансово затребуваний. Дали слово і лікарям – керівнику первинки Олександру Сілецькому та начмеду ЦРЛ Миколі Кундису. Микола Миронович висловив міркування про те, що усі медики потребують необхідного в таких випадках захисту і працюють в нелегких умовах. Зрештою, його ніхто особливо не жадав чути, бо сесійне засідання затягнулося і депутати стали переживати, аби поміж ними у спертому ратушному приміщенні не завівся якийсь вірус. Олександр Сілецький говорив про роботу з заробітчанами, які повернулися, про труднощі, що виникають у сімейних лікарів, а потім, на диво усім, сказав, що має на рахунку свого підприємства 2 мільйони гривень, які, щоправда, невдовзі підуть на зарплати, а ті 100 тисяч його колектив однаково не врятують, а тому благородно відмовився від цих грошей в користь колективу ЦРЛ пана Марчука. До речі, Богдана Андрійовича як головного лікаря на цьому зібранні не було, видно, мав серйозніші справи, а у мене склалося дурнувате відчуття, що за гроші для медицини більше боряться не на життя, а на політичну смерть, депутати, ніж самі медики.
Обранці змирилися з проханням пана Сілецького і гроші віддали пану Марчуку – 300 тисяч загалом. Решта – 200 тисяч, пішла на Рудки. До речі, ніхто з влади так і не спитав лікарів, чому, маючи своє інфекційне відділення у Самборі, базовими для коронавірусу стали Рудки? А питання надто цікаве… Уже після сесії перепитав в Олександра Сілецького, як маємо написати в газеті, що він відмовся від 100 тисяч в користь іншого колективу (свої з’їдять), і пан доктор зізнався: та мені все одно ці гроші не потрапили б… Гуманітарний заступник Святослав Ухач говорив про те, як треба працювати з імовірними хворими. Вони мають звертатися до свого сімейного лікаря і, якщо будуть погані симптоми, то зі Львова приїжджає швидка поміч і везе пацієнта до Львова на обстеження. Є тести і в Самборі, але їх застосовують виключно до тих заробітчан, яких підозрюють у собі небезпеку. І головне, звичайно, захист медиків, які можуть опинитися у прикрій ситуації. Про захист. Той же Олександр Сілецький, наприклад, визнавши потребу захисту лікарів, одразу зазначив, що гроші – це добре, але в Україні дефіцит захисних комбінезонів, масок, рукавиць. Нам навіть здалося, що Олександр Олександрович дорікнув владі, мовляв, ви гроші виділяєте – і наче гора з плеч, а де взяти товар? Йому відказали, що то ваші проблеми, а пан Сілецький дипломатично зазначив, що то проблема усієї України. Проблема, виявляється, й у тому, що повністю укомплектований одноразовий костюм коштує 700 гривень. Тобто, медсестра, поборовшись добу з коронавірусом, іншій медсестрі свою одіж уже не віддасть. І доречно прозвучало у плані фінансової підтримки медиків запитання до Миколи Кундиса: яка у нього місячна зарплата? Чесно сказати, і мені стало зле, коли начмед назвав суму у 4,5 тисячі гривень. Ну, знаєте, то вже насмішка…
Мурайко: нині 500 тисяч, все інше потім
СХОЖЕ, примирив сторони і розставив крапки над «і» Володимир Мурайко, попросивши колег проголосувати за 500 тисяч гривень уже, а ті резервні 12 мільйонів, які вишукали опозиціонери, знову винести на дослідження та вивчення і у майбутньому щось таки в лікарню вділити на найнеобхіднішу апаратуру… І наостанок ще одна цікавинка від фінансистки Раіси Сас. Виявляться, ті «зайві» мільйони на окремі статті видатків є записані у бюджеті, але в реальності їх нема, вони ще не зароблені і в такій прикрій економічній ситуації, яка складається з вимушеним безробіттям, невідомо взагалі, коли надійдуть. Все стоїть! До речі, депутати Іван Денькович, Володимир Мурайко та інші ініціювали питання зменшення для підприємців єдиного податку, бо ж не з власної вини не займаються підприємництвом, але питання теж відклали, бо чого «бігти перед батька», якщо Президент України Володимир Зеленський має у законодавчому порядку прийняти податкові канікули…
Роман ІВАНЧУК.