Поїзд з Хирова поїде у Польщу, але у березні
Подію, яка в Хирові зібрала групу зацікавлених осіб, можна назвати неординарною, бо йшла мова про відновлення поїзда Хирів-Загуж. Колись він курсував, потім поляки в односторонньому порядку припинили з нами сполучення. Причини тоді називали різні – і погана колія, і розкурочені вагони, і годівничка для місцевих контрабандистів, і навіть нестача пасажирів. Одне слово, як років п’ять припинили людей через кордон возити, так все і завмерло…
Богу дякувати, знайшлися на польському боці ентузіасти, які взялися за справу відновлення потяга, їхня ідея збіглася з бажаннями голови райради Ореста Бонка, який також чув немало побажань земляків і місяць тому сторони більш-менш грунтовно обговорили добру ідею та методи її втілення. Наступна зустріч минулого тижня уже відбулася в Хирові. Треба сказати, що Львівська залізниця за цей час виконала великий обсяг робіт з окультурення колії, яка місцями уже лісом поросла.
Ми не будемо розповідати про те, як обидві сторони тішилися власною ідеєю, навіть сільських голів вздовж колії запросили, митників та прикордонників, але загалом проблема набула ділового обговорення і тон діловитості, як нам здалося, задав керівник залізниці Ярослав Федак. Людина не з політичної точки зору – Боже, як то буде файно, коли поїдемо до Польщі, а з абсолютно виробничим підходом, взялася задавати конкретні питання. Польську сторону представляли поважні люди, але, скажемо так, не перші особи залізниці чи влади. Однак, міркуємо, двигуном завжди були другі особи, а перші приїжджають на відкриття. Головне, що взагалі знайшлися ентузіасти, які рухають уперед ту «дрезину». До слова, того ж таки дня мала з Польщі прибути дрезина, яка призначена визначати технічний стан колії, але її відмінили з банальних причин – у нас вибори і хтось у Хирові міг подумати, що Орест Бонк себе піарить. Ну хіба рейтинг Ореста Едуардовича залежить від польської дрезини? Але ж час втрачається. Тим паче, поляки обіцяють наступну зустріч, уже більш ділову, через місяць. Коли ми все це слухали, то аж руки потирали від радісної звістки – поїзд невдовзі поїде, але стало трохи сумно, коли дізналися, що перший рейс відбудеться (якщо відбудеться) не раніше березня. А що вдієш – як вже стільки чекали, то ще почекаємо. На зустріч зацікавлених прибув і голова Львівської ОДА Олег Синютка. У дипломатичній формі подякував полякам за участь у проекті. Ми дізналися від нього, що наступного року ремонтуватимуть автомобільний шлях від Смільниці до Старого Самбора. А потім у дискусіях почули, що польський Перемишль хоче відкрити своє залізничне сполучення з Нижанковичами, а міжнародний пункт пропуску з Мальговичами поляки почнуть будувати наступного року.
У цьому місці з почуттям виконаного обов’язку можна було б поставити крапку, але кілька цікавих моментів. Ще коли той поїзд їздив, залізничники були шоковані тим, як наші люди цигарки возять у вагоні – порозкурочували все, поробили потаємні місця. У нових вагонах, які дає Польща, не буде що різати і куди пхати, більше того, у вагонах буде відео-нагляд. А може навіть прикордонник чи митник будуть подорожувати разом з пасажирами. Нас особисто цікавить і інша тема – чи буде при такому жорсткому контролі необхідна кількість пасажирів – у два вагони влазить 100-150 людей. Колись поїзд справді був популярний, а потім наші земляки, заробивши на цигарках та горілці, купили собі авто і вже поїздом не пасувало їхати. Натомість поляки кажуть, що у них дуже багато людей, які хочуть поїхати на день у Хирів і відпочити, побачити наші туристичні принади. Дай Боже, щоб їздили, бо нашим людям наразі не до туризму, нашим би цигарки перевезти. І останнє. В Загужі, куди поїзд поїде, є потужна промислова зона, а там – японський завод, який готовий приймати на роботу наших жінок. Жінки, за задумом, мають їздити відновленим потягом.
Роман ІВАНЧУК