Претенденти на корони ведуть війну соціологій

SambirWZ
34

Претенденти на корони ведуть війну соціологій

Треба сказати, нинішні місцеві вибори якісь особливі. Попередніх разів на такий час ми вже мали когорту розмаїтих кандидатів, які залюбки хвалили себе, розкидували тези чорного піару про конкурентів, але відчувався якийсь подих перегонів. Цього разу затишшя.

Аполітичними стали не тільки виборці, а й імовірні претенденти на корони. І мова не тільки про майбутніх керівників міст та сіл, а навіть про депутатів. Мусимо визнати, деякі непорозуміння вносять і норми нового закону, хоча всі уже збагнули, що кандидатові, аби стати переможцем, треба не тільки самому бути сильною особистістю, а ще й підтягувати за собою свою партію. Хоча поняття «своя партія» – занадто розмите. З одного боку, і партій є дуже багато, з другого – люди їм не конче довіряють, бо у нас склалася система, коли партієць не відповідає за дії партії, а партія не відповідає за дії своїх представників. Таке враження, що кожен сам собі «зупу варить»… Тому зараз спостерігаємо процес перебігання політиків з однієї партії до іншої. Точніше, з тієї, що була рейтингова колись, до тієї, яка ще місцями на слуху в електорату. Отож, зараз процес перебігання  найбільш домінуючий, бо перших місць під переможним сонцем не так вже й багато. Плюс до того, невідомо, як поведуть себе ті чи інші партії перед виборами, з ким будуть об’єднуватися, виторговуючи собі квоти у списках.


Ще на одну особливість хотіли б звернути увагу. Вибори начебто місцеві, а наш люд  дивиться  не стільки на місцевих партійних босів, скільки на київських  очільників. Якщо добрий Порошенко, то і за “дітей” його на місцях будуть голосувати. Ну, і так далі – ми просто згадали Порошенка, хоча можемо називати і Яценюка, і Тимошенко, і Гриценка, і Ляшка, і Кличка, і Тягнибока…. З цього можна робити висновок, що місцевих партійних організацій, точніше їхньої діяльності, нарід на низах не відчуває.

Станом на сьогодні, передвиборча справа заштопорилася на цікавій планці – штаби чи кандидати у мери, у депутати, партії стали видавати «на гора» розмаїті соціології. Мабуть, їм сподобався той випадок, коли переможно пройшов Україною найперший рейтинг Петра Порошенка, який йшов у президенти. Його піар розпочався з того, що хтось видрукував його ж найбільший ретинг і всі відразу вирішили: не треба у часі війни затягувати пошук першої особи. І якщо всі за нього, то і я буду… Схоже, таку ж схему взяли у моду місцеві політики. У редакції «Високого Замку» уже “побувало” щонайменше підсумки п’яти соціологічних опитувань. Не важко здогадатися, що кожен, хто прийшов, почергово ставав переможцем чи переможеним. Тобто, кому який рейтинг потрібен, такий собі і намалювали. Радше всього, це забавки простачків, спрямовані на таких же простачків. Ну, судіть самі. Ходять старшокласники чи студенти містом і пропонують людям заповнити анкету, за кого вони б голосували. Можна враховувати похибку, звичайно, але соціологія – це не політика, це наука напрочуд точна і халтури не любить. Чи  можна вірити дітям, які провадять опитування у будь-кого, або не провадять взагалі і самі записують дані зі стелі. Потім замовники підсумовують так, як їм треба. Вірити можна лише відповідній фірмі з відповідними фахівцями, які провадять опитування згідно з науковими нормами. І тоді є правдивий результат. При цьому, правдиві соціологи не тільки констатують цифри з відсотками, а й роблять аналіз і дають свої рекомендації. А наразі те, що нам показують у Самборі, більше схоже на самодіяльність. Правдиві соціологічні опитування – забавка не з дешевих і сказати, що у нас є багато заможних політиків, здатних оплатити таку послугу, не можу. А ще у нас є інша практика – замовник оплачує правдиві опитування, а людям припідносить те, що йому вигідно. Тому радимо перед тим, як роздавати «інтерв’ю», за кого б ви проголосували, запитати, хто замовив соціологію. Той результат, що нині з’являється на папірцях типу агітка чи на розмаїтих сайтах, не може бути досконалим, оскільки люди частіше ставлять «галочку» не біля тих прізвищ, за які справді голосували б, а біля тих, кого знають – адже передвиборча кампанія з аргументами «за» чи «проти» ще не стартувала і невідомо, якими будуть аргументи. Іншими словами, ці опитування ще не визначають, хто буде мером, депутатом чи яка партія переможе, а дають відповідь на питання: відомий серед людей цей кандидат, чи ні.

Роман ІВАНЧУК

Вас це може зацікавити

Залишити комментар