Прихований Самбір

SambirWZ
197

Прихований Самбір

Щось схоже на кістки (може то у мене від страху?), холод і погане освітлення… Сьогодні я опинилася в атмосфері хвилюючих таємниць підземелля Самбора, але все по порядку.

Бажання дізнатися, що ж там,  під землею, у мене ще з дитинства. Тому, захопивши зі собою запас сміливості, стукаю у двері кабінету господині будівлі. Після недовгих пояснень отримую дозвіл і супровід – завгоспа… Ми опиняємося у приміщенні, де зберігаються різні речі для господарства: дошки, драбини, цегла, інструменти, море комунікацій. “Далі буде цікавіше”, – чую позаду. І справді. Повітря стає холоднішим, темнішає. У мене якесь нервове збудження. У такі моменти втрачається лік часу. Ми вмикаємо  ліхтарики. З одного боку – вхід у тунель, з іншого – розкопки до нижнього ярусу. Запитальним поглядом дивлюся на завгоспа. “Досліджуючи перший ярус, було зауважено одну цікаву річ: на рівні другого ярусу знаходилася залита бетоном і асфальтом невелика ділянка. Знявши цей шар, дослідники відкрили прохід на ярус вище. Виглядає він як досить широкий коридор зі стелею до 5 метрів. Достеменно не відомо, для чого в радянські часи закрили цю частину підземелля. Але є припущення, що після Другої світової війни тут працювали співробітники КДБ”, – каже мій гід і залишає мене зробити фото. Так, а що ховається у купі сміття? Підходжу ближче. Щось схоже на кістки? Тут у мене серце забилося швидше й очі – по п’ять копійок. На запитання, чи відомо завгоспові про кістки, отримала байдуже мовчання.

Залишилося оглянути тунель. Його довжина – не більше 10 метрів. Зліва – суцільна стіна, справа – склепінчасті кімнатки. В одній з них на стінах знаходжу старі іржаві гаки та ланцюги. Одразу в уяві виникає моторошна картина катувань… На зворотній дорозі зауважую вишкрябані стрілки як вказівники напрямку руху, але вже нічого не стала розпитувати. Йду з цього місця, а за спиною залишаються сотні невідомих історій…

 

Анжела НАМАЧИНСЬКА.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар