«Приїдьте, мені відрізали світло і газ, а стару хату розвалили»,

– почув у слухавці голос знайомого і вирішив, що в наш час така новина – справжня сенсація, бо хто кому може хату розвалити у цивілізованому та християнському світі, яким ми себе вважаємо.

Їду! Господар пан Ігор (тут і далі імена змінені, бо люди, про яких піде мова, у нас знані та авторитетні) зустрів мене на подвір’ї, заваленому залишками старої хати. Він ще якось пропихається до майже завалених дверей, а я не ризикнув обтирати старі лати.

ЩОБ ви собі ліпше уявили місце події, скажу так: стоїть нова кам’яниці на два поверхи, невеличка така, ажурна, а поруч ще до минулого тижня була старенька. Її пан Ігор з дружиною Іриною придбали у 2002 році – це його слова. Але розраховували, що поруч будуватимуть нове обійстя. Люди, скажемо так, не юначого віку, діти дорослі уже, дають собі раду самі, отож, на двох до старості можна дожити. Пан Ігор переконаний, що і ця хатинка, і новобудова, вважається спільно нажитою у шлюбі власністю… Чужа сім’я вічно була темою чужою і лізти туди шукати якусь правду – це недобре, бо кого б не слухав, кожен матиме рацію. Як ми зрозуміли зі слів пана Ігоря, всіляке було. Хто там більше винен у скандалах, хто кого бив чи штурхав, хто кого частіше принижував, я навіть не став вникати, але сімейне гніздечко розвалилося. У 2013 році офіційно розлучилися. Пані Ірина переїхала жити в інше місто, а її колишній чоловік залишився жити на тому ж обійсті. Не вони перші, не вони останні розлучаються, але навіть коли стається така прикрість, то колишні звертаються до суду про поділ спільно нажитого майна. Як Феміда скаже – так тому й бути. Пан Ігор досі шкодує, що відразу після розлучення не наполіг на розподілі майна. Каже, що усі документи на хату були на його колишню дружину, вона не поспішала, та й він так само. Так тягнулося рік за роком до того часу, поки пані Ірина не проявила належний інтерес до статків. Приїхала одного разу, побачила у домі чужу жінку і влаштувала скандал. Хоча, божиться пан Ігор, то ніяка не співмешканка, просто жінка приїхала до нього з Рівненської області, маючи певні побутово-бізнесові інтереси. Та й вік такий, що заводити нову пасію, попікшись уже, не пасує… Проте, ця обставина вивела пані Ірину з рівноваги і вона влаштувала в домі розгардіяж – поскидувала усю одіж ексчоловіка, його специфічні інструменти, чим нанесла великої шкоди. Була поліція, були розбірки, все було… Одне слово, пані Ірина так і сказала пану Ігорю, що він тут «сторож, а не господар». Власниця – вона! Не вірилося у таке, бо стільки сил та коштів разом вкладали у будову, а тепер, можна сказати, залишається ні з чим. А потім події розвивалися доволі стрімко. Коли пана Ігоря не було вдома, приїхала бригада і відрізала світло, інша бригада відтяла від хати газ. Ну, не дивуємося майстрам – надійшло замовлення. Хоча замовниця так чи інакше мала б подумати, що там живе ще її колишній чоловік, який тепер варить їсти на двох цеглинах і на дровах, або йде їсти до дітей.

Стрімкість подій вражає. Приїжджають майстри невідомо звідки на двох машинах і довалюють стару хату на подвір’ї. Пані Ірина була поруч, пан Ігор бив на сполох, кликав поліцію, мовляв, він тут так само господар і у нього ніхто не питав, чи можна це валити? Результат – стара хижа розпласталася на землі. Чоловікові не залишилося нічого іншого як найняти адвоката та писати заяву у суд на поділ майна. Якщо суд визнає стару та нову хати спільною власністю, то, не виключено, пан Ігор буде домагатися у колишньої компенсації за втрату майна. Маємо надію, що Феміда справедливо розділить і квадратні метри новобудови. Я пробував з’ясовувати, який же вихід з ситуації? Радше всього після поділу майна, якщо він відбудеться, обійстя піде у продаж, а вже тоді сторони продаватимуть свої частинки, може навіть якомусь одному покупцеві. Зрештою, це було б логічно, але чи так станеться після усього, що уже сталося, одному Господу відомо.

У всій цій історії мене дивує кілька моментів. Наприклад, чому інтелігентні та знані на наших теренах люди не можуть розлучитися цивілізовано і без галасу на усю округу та поділити спільно нажите, зрештою, якщо поділити не можуть самі, то нехай це зробив би суд… Вірю, що у пані Ірини буде свій погляд на усе, що відбулося, а наразі ми просто хотіли привернути увагу до проблеми одного, окремо взятого чоловіка…

Роман ІВАНЧУК.