Про сільський туризм замало просто говорити

SambirWZ
179

Про сільський туризм замало просто говорити

У горян тисячі гривень лежать у чистому повітрі та домашній їжі, треба лише не лінуватися запхати їх у кишеню

Одного разу один поважний пан на Старосамбірщині зізнався: коли уже нема про що говорити, то говорять про розвиток сільського туризму. Мав на увазі, що тільки те і роблять, що балакають, хоча саме цей вид туризму доволі поширений у світі. Біда тільки, що наші люди, як би це ліпше сказати, ліниві. Простіше сидіти на канапі, на соціальних допомогах на дітей, на грошах з «біржі праці», на субсидіях. Хоча у такій гірській і чистій зоні можна влаштовувати відпочинок іншим і брати за це гроші. 

РОКІВ два тому зателефонував приятель зі Львова і сказав, що готовий на суботу-неділю виїхати у якесь село, щоб показати дітям живу природу замість львівського асфальту, показати корову, напоїти правдивим молоком і так далі. Втішився, що дорогу до Турки відремонтували і йому, щоб до нас добратися, вистачить години «з хвостиком». Просив знайти таких ґаздів… Я зробив спробу догодити грошовитому львівському пану, але марно.

Мабуть, і на такі послуги уже є попит у заможних, а відтак – гріх цим не скористатися… З цього приводу пригадую і таку ситуацію. Одного разу запросили мене на шашлик з нагоди якоїсь там події. Шашлик – це природа. Ми під’їхали ближче до лісу, а там – кілька альтанок, мангали біля кожної. Господар дав нам увесь посуд. Уже потім розговорився з ним. Каже, у суботу-неділю відбою від відвідувачів нема. Треба розширюватися. У його обов’язки входить мало: створити комфорт, потім прибрати. І взяти гроші. Усе просто…

Недавно на Старосамбірщині, як ми дізналися з Інтернету, знову заговорили про сільський туризм. Експерт із туристичного бізнесу Ганна Сидоренко, без перебільшення, запалювала ентузіазмом створювати приватні садиби і розвивати сільський туризм. Тренінг «Зелений туризм як важливий фактор розвитку гірських громад» відбувся у Старій Солі за сприяння Львівського Центру розвитку місцевого самоврядування, що діє за підтримки Програми “U-LEAD з Європою”. Більше двох десятків приватних підприємців та зацікавлених у туризмі осіб обмінялися думками та попрацювали над ідеями, як швидко і недорого облаштувати поселення для туристів. Ми собі думаємо, що два десятки зацікавлених для такого туристичного краю – замало, а тому і пишемо про це… «Якщо у вас є хоч одна вільна кімната у будинку, ви вже можете займатися зеленим туризмом і заробляти 2-3 тис гривень у місяць. Якщо у вас декілька кімнат облаштовані санвузлами, вам не потрібно працювати на іншій роботі, – розповіла Ганна Сидоренко. – Кількість людей, які готові провести свої вихідні не в галасливому місті, а в тихому селі зі свіжим повітрям, зростає в геометричній прогресії. Тут можна поїсти корисну і смачну їжу, відпочити в горах і отримати нові незабутні враження”. І має жінка рацію: ми тратимо величезні гроші, щоб добратися до моря. А ті, що біля моря живуть, на ньому і бізнес творять. Ми тут маємо свій клондайк – гори і екологічно чисті продукти, вирощені у себе, а лінуємося гроші підняти.

За словами юриста Львівського ЦРМС Олени Орач, найбільшою перешкодою на шляху до успішної реалізації ідей у сфері зеленого туризму є застереження місцевих мешканців – потенційних підприємців щодо законодавчих вимог та незнання ними своїх прав і можливостей. Тому планують попрацювати над руйнуванням цієї перешкоди, тим самим допомагаючи розвивати туристичну галузь і наповнювати бюджети громад.

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар