Про те, чому Лопушанський не голосував за відставку Шокіна, і не тільки…
Кнопка на робочому столі нашого народного депутата… неправильна
Редакція “Високого Замку” отримала листа за підписом “Любомира Бойко”, хоча ми розуміємо, що це псевдонім. Авторка телефонувала нам, твердила, що не може підписатися своїм прізвищем, бо є приватним підприємцем – боїться, але усе викладене – правда, її біль і, як ми зрозуміли, глибока аналітика усієї діяльності народного депутата Андрія Лопушанського.
Щось з того, про що веде мову пані “Любомира”, ми згадували раніше. Наприклад, про діяльність нардепа в ПАРЄ, про його колишній чи нинішній бізнес у Трускавці, про політичні уподобання, які міняються відповідно до віянь часу, і так далі. З усього, про що знали чи не знали, ми б виділили кілька моментів. Хоча, треба сказати, хтось глибоко і регулярно аналізує роботу Андрія Лопушанського.
“Пам`ятаєте, – йдеться у листі до редакції, – 10 лютого 2015 року, прийшовши на посаду генерального прокурора України, Віктор Шокін, мало не б`ючи себе кулаком в груди, обіцяв викоренити в державі корупцію? Обіцяв переловити і пересаджати тих нелюдів, які розстріляли Героїв Небесної Сотні, олігархів, які сприяли анексії Криму і разом із Москвою співфінансують війну на Донбасі. І взагалі – зробити Україну мало не взірцем правової держави. Не вийшло, або не хотілося. Минув час і нардепи зрозуміли, що змін від Шокіна не буде. Відбулася відставка 29 березня. Здавалося, можна лише вітати справедливе рішення, але чому з сотень народних обранців за цю відставку проголосувало лише 289? Відповідь, думаю, проста до банального – може знає Шокін про них щось таке, що не треба на люди виносити? Серед прізвищ зустрічаємо і знайоме – Андрія Лопушанського, якого делегували у парламент виборці Турківського, Старосамбірського, Сколівського районів та Самбора. голову підкомітету з питань газової, газотранспортної галузі та політики газопостачання Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки України, а в минулому – нашого парубка зі Стрілок.
Як міг бойківський патріот і один з фінансистів Конгресу Українських Націоналістів, завзятий ініціатор встановлення пам`ятників Степанові Бандері, обранець бойківчан, затесатись до компанії тих, які не голосували за відставку Шокіна, що скомпрометував ідеї Майдану…Може випадково?”
Зважаючи на те, що відставка Шокіна – свіжий факт з політичного життя України, ми поцікавилися у помічників-консультантів нардепа, чому справді Андрій Ярославович не проголосував – у підсумках так і значиться: “Не голосував”, тобто не те, що був відсутнім, а просто не натиснув кнопку… Ігор Несторак з команди народного депутата зазначив, що наразі зв’язатися зі шефом не може, бо той перебуває на сході України, але з попередньої розмови з ним випливає, що не спрацювала кнопка для голосування і з цього приводу сам Андрій Лопушанський уже звертався у секретаріат, бо таке трапляється не вперше. Такі збої має ще один робочий стіл іншого народного депутата.
Далі авторка згадує передвиборчі обіцянки, з якими Андрій Лопушанський йшов до верховної влади. Мова йде про те, що Головний сайт про політиків “Слово і діло”, якого ніхто не дозволить собі назвати упередженим, оприлюднив окремі моменти. Ми просто нагадаємо їх і обранцеві, і виборцям. Отже, Андрій Ярославович обіцяв: ініціювати встановлення пільгових умов для бізнесу в гірських регіонах, встановити очисні споруди у чотирьох містах округу, відкрити два митних переходи, створити громадські трибунали присяжних, відстояти зміни в Законі України “Про статус гірських населених пунктів”, встановити пам`ятник Степану Бандері в Києві… За даними того ж видання, жоден з пунктів не виконаний і тому рівень відповідальності цього нардепа перед виборцями становить “0”, пише наша читачка. Далі вона наводить цифри: скільки разів обранець пропускав сесійні засідання. Це також не новина, бо ми не раз про це писали, а коментарі-відповіді зводяться до… роботи в ПАРЄ.
Роман ПОГОНИЧ.