Під музику дерева ростуть

Зателефонував до редакції Тарас Яськович. Його в Самборі знають усі, бо, хоч живе нині в Бачині, але душею з нами, бо багато літ керував тоді ще міліцією. Каже: йшов недавно східцями від «1000 дрібниць» до центральної церкви і ненароком звернув увагу на стіну залу органної музики. Волів би не дивитися, бо зіпсував собі настрій.

НА ВЕРХВ’Ї старовинної будівлі такі дерева виросли, що до них уже, мабуть, чорні лісоруби придивляються. Та й стіна облуплена. Той зал ремонту стін, либонь, не бачив ще з тих часів, коли Галина Мацковська, яка наприкінці вісімдесятих працювала в міськкому партії, здала об’єкт в експлуатацію для культурних цілей, каже Тарас Васильович і має рацію. Він сам ще тоді, коли в органах працював, приводив туди своїх гостей на органну музику. Люди на гроші не скупилися. Мабуть, і зараз є квитки? То невже не можна з тих коштів взяти якусь дещицю, заплатити завгоспові чи якомусь не страхопуду, щоб зрізати деревця, коріння яких нищать стіни. Чи чекаємо, щоб і ця давня архітектура та мистецька будова упала вниз? І цілком слушно підвів риску пан Яськович: гроші на дорогоцінний фонтан у Самборі знайти легко, а врятувати те, що пращури нам залишили, уже бракує сил?

Роман ІВАНЧУК.