Реорганізація шкіл у філії закінчиться… звільненням вчителів

Невеселі прогнози не тільки для освіти, а й наших втомлених проблемами сіл

У цих замітках не претендую на істину, але раджу і вчителям, і педагогам задуматися над деякими, може й фантастичними речами, але вони мають шанс стати реальністю. Не таємниця, що останнім часом Міністерство освіти активно взялося за реорганізацію освіти, тобто створення опорних шкіл і їхніх філій.

С кажу простіше: замість “школи у кожному селі” пропонують кілька опорних шкіл в районі з філіями. При цьому навчальні заклади мають відповідати деяким вимогам. Наприклад, філія школи (початкова) максимально наближена до місця проживання дитини (до 5 класу). Опорна школа – 300 учнів, наявність навчального закладу, що може виконувати функції опорного, щонайменше три філії. І нарешті – довезення учнів та вчителів до опорної школи.

На завершальному етапі у Старосамбірському районі залишиться лише декілька опорних  шкіл, ймовірно, Стрілківська, Старосамбірська, Хирівська, Добромильська, Міженецька, Новоміська, Нижанковицька,  а усі інші стануть філіями, тобто початковими. Такі реформи по суті справи припруть до стінки і учнів, і викладачів і все закінчиться (не виключено) закриттям багатьох закладів району. Я вже не говорю про спрощену процедуру закриття філій, бо це ж не школи. Розумію економічний стан у державі, так само, як інші, переконаний, що коли в селі нема дітей, або їх обмаль, то і вчителям ніяка робота не світить. Ми уже дійшли до процесу старіння сіл та селищ, а коли ще не буде шкіл, то яким батькам захочеться жити на території, де нема елементарної послуги – освіти. Я б хотів торкнутися не менш важливої теми цієї саги – вивільнення освітян. Воно почнеться вже з наступного року. Враховуючи середню пропорцію опорних шкіл до філій (а це один до трьох) та кількість опорних шкіл, то на вивільнення можуть очікувати майже 30 відсотків освітян. Близькість кордону допоможе безробітним молодим освітянам хоч якось виживати, але забути про свій фах. Доживемося до того, що у селі в принципі не буде інтелігенції, а вже тоді з селянами можна робити все, що заманеться, навіть продавати їхню землю. Я трохи згущую фарби, але інакше не можу сказати.

Рівність  до освітніх послуг?

В чималій кількості статей чиновників від освіти прогнозують збільшення фінансування для створення ідеальних умов навчання в опорних школах. Проте, тут головний акцент на слові прогнозується. Але як швидко такі ідеальні умови будуть? Чи для всіх? І чи не є це наданням преференцій у доступі до якісної освіти лише дуже невеличкій частині населення? Та й взагалі, чи кошти будуть вирішенням проблем одного або кількох населених пунктів в той час, коли залишається проблема фінансування системи загальної середньої освіти загалом?

Довезення?

Для того, аби довозити дітей до школи, потрібні щонайменше автобуси. Проте, програма “Шкільний автобус”, що працює вже не один десяток літ, так і не знає, скільки тих автобусів треба. Яким буде цей сервіс? Адже одним автобусом їхатимуть учні і 5-х і 11-х класів. Чим будуть займатися 5-класники, поки закінчаться  уроки в 11-х класах? Та й взагалі, довезення в українських умовах і по сільських дорогах – це знущання над фізичним і психічним здоров’ям дитини. А з іншого боку, треба розуміти, що збільшення кількості “Школяриків” збільшує навантаження на бюджет – водій (а то і два), ремонти, запчастини, вартість пального і так далі.

Рівність?

На превеликий жаль,  ніхто не дає новітніх рецептів реорганізації освіти… Так, і 1,5-тисячна міська школа, і сільська на 60-80 учнів діють за однаковими нормативними документами. У них однакова основна форма навчання – класно-урочна. І зарплата однакова: як у вчителя класу на 30 учнів, так і у вчителя п’яти школярів. Зрештою, ніхто не пропонує інші форми організації навчання, аніж ті, що були започатковані ще 80 років тому.

Результати ЗНО?

Наостаток… Надуманим приводом є те що результати ЗНО випускників сільських шкіл нижчі за міські. Може й так, проте вихідці зі сіл частіше стають відомими  науковцями та державниками. Не дарма бойківська приказка каже “За грошима – до Києва, а за розумом – до Турки.”

Реформа освіти веде до знищення українських сіл, приведе до втрати української державності… Дав би Бог, щоб так не сталося.

Мирон ПАЦАЙ.

Депутат Старосамбірської районної ради.