Родичі Ірини Хмилівської, яка загинула на Бойківському святі, пікетували поліцію та зайшли в музей

У Турці минулого тижня знову були “Бойківські фестини” – традиційне свято, на яке з’їжджаються бойки з усього світу. Проте, два роки тому сталася подія, після якої у родини самбірян Хмилівських фестини асоціюються зі смертю єдиної доньки Ірини.

Нагадаємо, трагедія сталася 9 серпня в селі Явора на Турківщині під час етнофестивалю “Бойко-fest”. На світанку некерована “вісімка” посунулася схилом гори і в’їхала у намет, де спали чотири людини. Серед них була і 25-річна Ірина. Вона постраждала найбільше – лікарі діагностували серйозну черепно-мозкову травму, перелом кількох ребер, довелося зшивати розірвану печінку та видаляти селезінку. Медики боролися за її життя десять днів, проте пізно ввечері 19 серпня Ірини не стало.

З того часу батьки, родичі, близькі домагаються покарання для молодого чоловіка, машина якого наробила стільки лиха. Торік у такий же літній час близькі Ірини ходили до самбірської поліції, вимагаючи притягнути молодого чоловіка до відповідальності. І минулого тижня так само пішли… Мати Ірини пані Галина каже, що їй у цьому житті губити уже нічого. Усе найдорожче, що мала, втратила. Але її дратує те, що і досі винуватець не покараний. А втім, суд був і, за словами двоюрідного брата Ірини Ігоря Каратника, винуватцю дали три роки позбавлення волі, однак пішла апеляція. Причина скасування рішення Турківського суду, можна сказати, формальна, бо одного і того ж дня суддя винесла відразу два вироки: якомусь ґвалтівнику та власнику автівки-вбивці, а, виявляться, у день служитель  Феміди може виносити лише одне рішення… Навіть ми цього не знали.

Отож, минулого четверга гурт людей з плакатами знову пішов до поліції. Їх зустрів хтось із заступників начальника, порозмовляли, але до чогось особливо цінного, як сказав Ігор Каратник, не домовилися. Зрештою, а що можна було почути у поліції, коли справа уже в судах. Потім ті ж люди пішли до музею “Бойківщина”, бо акурат у той самий час до закладу культури приїхала група учасників “Бойківських фестин” з Турки. Родичі Ірини хотіли розповісти бойківському святу про свій біль, який рокам не підвладний. Не знаємо, що відбувалося в музеї, але точно знаємо, що виступ Галини Хмилівської був настільки емоційним, що музейники викликали представників державної охорони. На свої очі бачили, як спочатку вийшли з будівлі пікетувальники, а відразу за ними – бойки з Турки. Гості були вражені тим, що Самбір зіпсував їм свято… Якраз у той час до музею під’їхали озброєні працівники державної охорони. Це викликало неоднозначну реакцію пікетувальників, мовляв, автомати на кого? Ну, що тут скажеш – така у них  робота і автомат – незмінний атрибут. Але стражі порядку хутенько збагнули, про що мова, і у справу не вмішувалися.

Роман ІВАНЧУК.