Самбір під боком створює собі чергові Грибовичі чи Броницю
В ратуші знову говорили про сміття. Зустрілися керівники міста, окремі депутати, комунальники. Здається, приводом до старої теми стало те, що місто приймає не лише львівське сміття, а й дрогобицьке.
ТЕ, ЩО мало бути таємницею, стало усім відоме, а через це противники засмічення міста ударили на сполох. Нас цікавило лише одне: чому возять і з чийого дозволу дрогобицький непотреб? Виявляється, щоб порятувати від сміттєвого колапсу сусідній район, вирішили в області, що зменшать кількість львівського сміття акурат на стільки, щоб приймати дрогобицьке. Може воно і так, але не дуже віриться. До речі, проти львівського сміття уже почали виступати навіть ті депутати, які колись були «за». А нам вони пояснили, що говорили про одну кількість тонн, а тепер возять необліковано і невідомо, скільки ще часу будуть возити. Бо Львів, як нам видається, і палець об палець не б’є, аби думати, куди дівати свій непотреб. Обласному центру добре, а нам зле… Коли львівського чиновника, присутнього на нараді, питали, чому накладні, які супроводжують сміття зі Львова, не такі, а значить «ліві», які й обліку не піддаються, той відповів приблизно так: та всіляке буває, може якийсь водій не захотів їхати у інший кінець України і добрався хіба до Самбора. Знову ж таки, хочеться вірити, але не можемо… Підсумком розмови стала необхідність організувати комісію, яка буде пильнувати кількість завезених фур. Про таку комісію ми писали уже давно, а її, виявляється, і досі нема… Навіть хотіли у ратуші камери відеоспостереження ставити біля в’їзду на полігон.
У суботу – наступного дня після цієї розмови, мешканці вулиці поблизу птахофабрики зупинили автівку з львівським сміттям. Документи, судячи з усього, були липові, на місце події приїхали окремі депутати, була патрульна поліція і слідчі… Треба сказати, це далеко не перший випадок, коли активісти ловлять такі автівки. Якщо у владі не тямлять, що місто закладає собі під боком чергові Грибовичі чи Броницю, то люди це розуміють і миритися не хочуть.
Роман ІВАНЧУК.