Самбір: під землею, на землі і на рівні птахів
Журналісти проекзаменували міського голову Юрія Гамара на знання комунальних проблем
Пригадуєте, скільки галасу було у Самборі, коли фірма «Карпатський вітер» перевозила свої вітряки у Стрільбичі, щоб спорудити електростанцію. Гарячі голови обіцяли перекривати трасу, сідали у ковш екскаватора, плакали над долею дерев, що на роздоріжжі вулиць Валова та Шевченка. Отож, під час прес-конференції журналісти поцікавилися, чи «Карпатський вітер» сповна виконав свої обіцянки перед Самбором?
Ратуша дровами не торгує
Виконав, запевнив міський голова Юрій Гамар і порахував спортивний майданчик на вулиці Шухевича, відновлені світлофори. Залишилося підмалювати деякі електроопори, але то справа весни. Що стосується озеленення роздоріжжя біля пам’ятника Хмельницькому, то тут уже працювали ландшафтні дизайнери і мають висадити щось гарне та декоративне – головне, аби зелень не затуляла водіям очі на роздоріжжі… Потім ми плавно перейшли до великих та старих дерев, які наробили у часі снігопаду багато лиха. Дерева не витримували навали на себе і лускали, Богу дякувати, падаючи, нікому голови не протаранили. Мер похвалися, точніше, мера похвалили працівники управління капітального будівництва, що за два роки в місті зняли аварійних дерев більше, ніж за десять попередніх. Аби місто не наплодило дурних чуток, наш репортер перепитав у Юрія Петровича: а дрова де? Пан Гамар запевнив, що жодного куба не продав. Деревина йде на опалення бюджетних установ, як от Будинку милосердя, та контори СКП «Об’єднане». Зачепившись за «Об’єднане», похвалив тамтешнього керівника Романа Затварського, який навів лад на своєму робочому місці і наведе у місті. Зрештою, уже наводить… Старенькі і не завжди сильні двірники, як могли, рятували стежки міста від слизьгавиці, сміття з контейнерів вивозять регулярно. Машини з пісочком їздили і вдень, і вночі… Продовжуючи комунальну тему, Юрій Петрович зазначив, що хотіли зробити паркинг поблизу «білого дому», бо там вічне скупчення автівок, але передумали, пересунуть ідею ближче до церкви чи площі Павла Конюшкевича – ми не конче добре зрозуміли, але десь там.
Що стосується муру, який є поблизу Самбірського суду, то тривають перемовини – або його будуть зносити, або штукатурити. А от провалля на Мазепи, яке комунальники пробують залатати – не така вже проста проблема – там у землі старі прогнилі труби, які не витримують навантаження. Справді, не витримують, бо десятиллітями у підземне «царство» міста ніхто нічого не вкладав. Не виключено, трубу доведеться міняти. Юрій Петрович розвінчав чутки, що їх опоненти плодять, мовляв, нинішні владоможці нищать бруківку, яку ще за Австрії предки стелили. Пан Гамар засумнівався, що то австрійський слід, бо воду та газ там прокладали за радянської влади, а відповідно, і радянські майстри бруківку клали.
Площа Ринок тріщить
З приводу гнилого підземного середовища міста згадали і про площу Ринок, особливо той бік, де уже стоїть одне аварійне приміщення, де колись і магазин з баром був, і люди жили… Мер каже, та ми і без нього знаємо, що це історична частина міста, що ті будинки являють собою архітектурну цінність і просто так відреставрувати – не вийде. До цих будівель підвищена увага і не кожна фірма візьметься… Свого часу, згадав мер, так само падала будівля, яку ми звично називаємо бар «Київський». Господарі по суті по-новому все укріпили і надбудували. Мабуть, таким же шляхом треба йти усією площею Ринок. Згадав і будову, що її провадить хтось із місцевих підприємців позаду медичного коледжу. Нагадаємо, депутат Володимир Кульчицький-Поливко ударив на сполох, бо сусідам буде шкода від новобудови. Та, виявляється, роботи тривають навіть у морози. Самбір не має свого інспектора з будівельного контролю (треба вводити нову ставку), тому наразі звернулися до львівських інспекторів. Ще один будинок, який не вселяє оптимізму у центральній частині, на вулиці Руська. Юрій Гамар сказав, що два роки чекали експертної оцінки і дочекалися, але кошторис ремонтних робіт треба міняти, бо ціни пішли угору. Проте, Юрій Петрович додав до цього будинку трохи політики. Там, виявляється, живе хтось з керівників району… І пішла благодатна мерська тема – район поводить себе так, начебто діти урядників “білого дому” не у Самборі живуть, і зробили все, щоб податки з міста утікали в район. З нашої точки зору, питання треба ставити інакше: чому підприємства втікають з міста у район? І пану Гамару вартувало б на це питання відповісти найперше самому собі. Таке дорікання до сусідньої влади трохи не вписувалося у попередню концепцію виступів мера, зокрема, під час зустрічі з паном Синюткою у «білому домі». Тоді Юрій Петрович авторитетно запевняв, що між містом і районом – чудові стосунки…
Гайвороння на голови паскудить
Та звернемо з політичної стежини знову до комунальної. Наших колег по цеху турбувало питання: що робити з воронами, які облюбували собі парк культури біля вокзалу і паскудять не тільки людям на голови, а й на дитячі майданчики. Взагалі, колись вважалося, що якщо пташина щось вам на голову послала, то це до грошей. Але досвід показує, що скільки б ворони нас не паскудили, статків не додається. Колега-журналістка запропонувала мерові вивчити європейський досвід, коли встановлюють для ворон відлякуючі прилади. А Юрій Петрович переадресував це питання авторові. Мовляв, погуляйте Інтернетом і, якщо знайдеться щось лякливе для ворон, зголосіться. Та в місті проблема не тільки на рівні ворон, а й голубів, які окупували центр. Люди їх підгодовують, а вони взамін обгаджують «серце» міста і лавочки. В Європі, каже пан мер, навіть карнизи будинків чимось обмотують, аби голуби не сідали, але нам би європейські проблеми…
Те, що безсовісні пернаті себе так не по-людськи поводять, залишаючи на землі сліди, то це проблема давня, а от де людям діватися? Колеги на прес-конференції вкотре нагадали мерові, що нема громадських виходків. Юрій Петрович визнав, що це проблема, але казав, що сходити можна на вокзалі, у приватні кафе і власники не мають права заборонити, і навіть в ратушний туалет – головне під ялинки не пісяти… З настанням тепла народ потягнеться у зелений масив біля так званого молодіжного озера, а там бардак. З бардаком будуть боротися, бо туди ходять на легкоатлетичні кроси учні навчальних закладів і поважні самбірські мужі, які сальце з животів зганяють. Навесні визначаться, де ще можна перегородити в’їзди у масив, а люди мають навчитися за собою прибирати сліди пікніків – ми ж бо не ворони чи голуби…
Роман ІВАНЧУК.