Самбірщина визначилася з тим, як возитиме своїх пільговиків…

Якщо ради Львівщини не приймуть єдине правильне рішення з компенсаціями перевізникам, то непримиренними ворогами стануть водії та пасажири

Омріяна урядом монетизація пільг луснула, наче мильна булька. Це одразу можна було вирахувати, навіть не маючи урядового розуму у своїй голові. Адже держава задекларувала суму у 135 гривень на пільговика у місяць, але сказала, щоб ті гроші місцеві владоможці вишукали у своїх бюджетах. Місцева казна у кожної громади, як правило, напівпорожня, а тому вдовольняти у такому об’ємі ще й інтереси пільговиків – значить знехтувати усіма іншими інтересами.

ЯКРАЗ під монетизацію пільг у Самбірській районній раді придумали такий собі звіт керівника Самбірського АТП-14608 Івана Романяка, який розповів, що район обслуговує аж 6 фірм, хоча, зрозуміло, що левова частка перевезень належить Самбірському АТП. І мережить регіон аж 132 маршрути. Перевезли 652 тисячі пасажирів з початку року. Ми віримо, що це багато, тільки не знаємо, хто насправді рахує пасажирів – квитків давно ніхто не видає… Разом з тим, підприємство сплатило більш 1 млн 700 тисяч гривень податків за рік. Це багато. А ще Іван Романяк понарікав на дороги, якими курсують його автобуси. Дороги паскудні, автівки виходять з ладу. Особливо прикрі напрямки (навіть не дороги) у бік Майнич та Бірчиць.

А потім розпочалася монетизація і… Степан Пельчерпопросив, радше для журналістів, озвучити, які категорії пільговиків і надалі возитимуть на Самбірщині. І перш, ніж відповісти, голова райради Віталій Кімакрозповів, що коли б Самбірщина сприйняла урядову ідею про монетизацію пільг, то у бюджеті слід було б знайти 18 мільйонів гривень – це для того, аби вдовольнити пільговиків, яким треба було б виплачувати від 135 до 168 гривень, бо є певні градації для різних пільговиків. Але навіть соціальний захист по своїй лінії не отримав з Києва чи Львова якихось вказівок… Видно, і соціальні чиновники розуміли, що все це мильна булька… Тому районна влада та основний перевізник дійшли компромісного рішення, на яке сторони погодилися, а пільговикам доведеться погодитися тим паче… Отож, на одного пільговика влада виділятиме 35 гривень у місяць, які підуть напряму перевізникові, зате на пільгових умовах їздитимуть реабілітовані, воїни АТО, інваліди трьох груп, які отримали поранення у результаті війни, родичі загиблих, інваліди першої та другої груп – чорнобильці, інваліди першої-другої груп загального захворювання, члени багатодітних родин, діти-інваліди. Підрахували: на Самбірщині таких більше 6500  осіб і на них до кінця року мають знайти більше півтора мільйона гривень… Об’єднані громади району свої кошти перераховуватимуть райраді, а вже та – перевізникам.

Наш репортер, який, як правило, не вмішується у хід депутатських дискусій, вирішив перепитати, як бути з пільговиками з інших територій? Тобто, Самбірщина виділяє за старою системою 35 гривень для своїх. А якщо у маршрутку вмоститься пільговик, наприклад, зі Самбора? До слова, міська рада Самбора відмовилася від монетизації, бо мають аргумент: у нас нема міського транспорту, а є приміський. Тоді що робити, наприклад, з воїном АТО, самбірянином, який їде з райцентру у Новий Калинів чи ще кудись? А як бути пільговикам зі Старосамбірщини, які також користуються послугами Самбірського АТП? Водіям у маршрутках доведеться ще й перевіряти місце проживання пільговика? Тут усім владам слід виробити одну позицію і зійтися на одній сумі, наприклад, у 35 гривень за одного пільговика. Інакше конфлікти так званої монетизації перенесемо з владних кабінетів у маршрутки. До слова, Старосамбірщина, зрештою, як і Самбірщина, звертаються до уряду, аби той, якщо такий добрий, закладав монетизацію пільг у 135 гривень у державному бюджеті, а не скидував біду на місцеві. Якою буде реакція Кабміну, ніхто не прогнозує, але порядок з пільговим перевезенням треба наводити усім владам, виробивши, єдину позицію.

Роман ІВАНЧУК.