Самбірщині відібрали лемківське свято у Нагірному

Треба сказати, до таких гуртувань земляків ставлюся з особливою повагою. У житті цих людей чи їхніх нащадків була сумнозвісна операція “Вісла”, яка поділила їхнє життя на “до” і “після”, яка зірвала українців з насиджених місць і пере-кинула у безвість.

З тих пір минає 70 років, а переселенці зі своїх етнічних земель і досі дружать родинами, і досі па-м’ятають ті гіркі часи, а тому гуртуються у свої товариства, як от переселенці з Боська (тепер Польща). 10-ті  роковини “Бощани” зустріли у приміщенні Ралівської школи. Зустріч була теплою, радісно і, як завжди, сповненою спогадів.

Серед поважних гостей – голова Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства “Лемківщина” Степан Майкович, його заступник Ярослав Козак, голова районної ради Андрій Бобак, голова Самбірського осередку товариства “Лемківщина” Михайло Шпак та багато інших… А “Бощани”, знаєте, молодці. Про земляків розповідав нам активіст  Богдан Бобак.  Як тільки у наших людей з’явилася нагода їздити на рідні терени, то вони нею і скористалися. Не для того, вибачте, щоб через кордон перевозити по пляшці горілки та блоки цигарок, а для того, щоб у рідному Босько відновити старий український цвинтар, проклавши там доріжки, встановивши капличку, щоб кожного разу на сільський празник приїжджати. Заприятелювали з представниками тамтешньої влади. Одне слово, наші бощани, приїжджаючи у своє Босько, почуваються там бажаними гостями.

Кожного року на початку вересня у лемківському селі Нагірне гуртувалися земляки. Я не з лемків-ського роду, але жодного разу  дійство не пропустив. Від нього віяло почуттям єдиної родини, сюди приїжджали сім’ями, на свято одягали прадавні лемківські вишиванки, співали, танцювали і тішилися, що пам’ятають свою землю. Цьогоріч область так розпорядилася, що лемківське свято перенесла ближче до Львова. Шкода…

Роман ІВАНЧУК.