Свою реанімацію самі ж і зробили…

SambirWZ
10

Свою реанімацію самі ж і зробили…

Горяни твердять, що ще трішки і стане їхня медицина крутішою, ніж самбірська

Слово «реанімація» для простого обивателя страшне. Туди ліпше своїми ногами ходити на екскурсію, як от було у Старосамбірській ЦРЛ минулої п’ятниці. Разом з очільниками району Петром Назаром та Тетяною Терлецькою запросили і журналістів.

Там відбулася презентація нового обладнання, про яке наша газета уже не раз писала – повторювати не будемо. А ще там провели капітальний ремонт, як сказав завідувач відділенням Володимир Корольчук, «без відриву від виробництва». Ну все правильно – не встановлювати новітні апарати в небілених палатах. Нагадаємо, проєкт з наповнення лічниці апаратурою започатковував ще тодішній головний лікар Юрій Войтів, а продовжили його наступники Іван Медвідь та Олег Горбовий.

Гроші на ремонти збирали самі ж медики поміж собою, давали меценати і тепер там затишно, чисто і привітно. Та головним чином медики хвалилися новим обладнанням, яке допоможе людям виживати. Є навіть такий апарат, який посприяє швидше оговтатися після (не приведи, Господи) клінічної смерті. Порадів за медиків голова РДА Петро Назар, розуміючи значущість медицини, бо сам це відчув, коли у 2014-му був у зоні АТО… Обіцяв і надалі сприяти, бо зі Старосамбірщиною його багато що пов’язує, зокрема, батько тридцять років віддав праці на колії у Старому Самборі. А ще згадав, що його сестра, вивчившись на медика, виїхала в Америку, а йому так хочеться, аби в Україні були не гірші умови життя та праці, а відтак – повернулася на батьківщину і сестра, і тисячі мігрантів. Невеселі спогади і у Тетяни Терлецької, бо тут лежала її мати, але стан колишньої реанімації і нинішньої – небо і земля… Говорили і про перепади електроенергії – це, до слова, дуже давня проблема Старосамбірщини. Але за таких перепадів в реанімації нова апаратура, куплена за європейські гроші, може просто вийти з ладу. Відчуваєте, яка дрібниця може зіпсувати усю манорії… Медики, коли побачили у себе поважних владних гостей, відразу заговорили про зарплати. Анестезіолог Роман Лещишин наголосив, що медик, який має неповних п’ять тисяч гривень у місяць, – просто жебрак, який так чи інакше шукатиме порятунку десь за кордоном. Це справді мізер, але в даному випадку місцеві чиновники нічим не можуть зарадити. Є надія, що коли запрацює реформа другого рівня надання медичних послуг, то і зарплати стануть вищими – такими, як, приміром, у сімейних лікарів. Зате влада пишається тим, що до нового року повністю закрила заборгованість із зарплат. До речі, коли ми там були, лікарям приходили на телефони повідомлення про поповнення їхніх карток…

І нарешті те, що має роздратувати самбірських медиків. Їхні колеги в горах твердять, що стають крутішими, ніж Самбір. Якщо далі так піде, то може й стануть. Тим паче, обладнання, про яке ми розповідаємо, – це лише перша «порція». Наступні уже в дорозі.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити