Свято мод, соціальної несправедливості чи проводи наших дітей у світи широкі
Десь на початку дев’яностих ще минулого століття в Самборі запровадили гарну традицію – у день, коли випускники святкують останній шкільний день, всі гуртом йдуть до самого серця міста – на площу Ринок.
Свято стає велелюдним, бо дружно прибувають батьки, хресні батьки, бабусі, дідусі і друзі випускників. Юнаки та дівчата гарно вдягаються, платтячка (ми не конче розуміємося), мабуть, дорогі. Хлопці у недешевих костюмах. Тут їх благословляють, тут їм говорять напутні слова, у тому числі і керівники міста, які міняли один одного, тут звучить прощальний вальс. Жодного разу не пропускаю свято молодості і краси. Тішуся, що ці діти, які навряд чи повернуться після науки у Самбір, виросли у нас, що саме ми дали їм путівку в життя. Під ранок, щоправда, бальні сукні втрачали первісний вигляд, а на костюмах у юнаків міг з’явитися слід від олів’є чи дірка від цигарки.
Пишу все це, бо хтось вирішив, що цьогоріч такого свята не треба, мовляв, нащо мордувати дітей на високих підборах чи у хлопчачих тісних мештах. Нехай відразу йдуть у школу, а там – святкові дійства, вручення атестатів чи медалей – хто на що заслужив.
Як повідомив один з поважних сайтів, свої застереження і думки з приводу організації та проведення свята письмово у відділ освіти надіслали дирекції кількох шкіл. Таке рішення вони прийняли на основі зборів з батьківськими комітетами навчальних закладів. Відмову похизуватися своїми випускниками мотивують тим, що загальноміське свято перетворюється на демонстрацію бальних суконь, зачісок… Водночас воно морально травмує одинадцятикласників, оскільки не всі сім‘ї спроможні на вишуканому рівні одягнути синів та доньок. Справді, це свято мод, хоча нічого злого наші репортери у цьому не ввиділи, а що стосується соціальної несправедливості, то вона була ще у часи моєї молодості, коли уперше мені пошили кремпліновий костюм синього кольору, а іншим – ні. Наші діти, особливо зараз, ще з садочка знають: чиї батьки багаті, а чиї бідні, тому навряд чи випускний бал додасть їм дискомфорту… Хоча в окремих ситуаціях можемо і таке допускати.
А ще сайт пише, що серйозним приводом для прийняття незгоди послужило те, що останній дзвоник, як вважають, свято випускників кожної школи, а не міста загалом. Дозвольте не погодилися: батьки випроводжають дітей у світи широкі, то невже їм не хочеться, щоб їхні кровиночки на очах у містян влаштували свято повноліття.
Неофіційно все це виглядає трохи інакше: пліткарі подейкують, що не хочуть влаштовувати свято, щоб мер Юрій Гамар не… піарився, вручаючи чужим дітям медалі. Знову ж таки: Юрій Гамар – тимчасовий пасажир у ратушному “купе“, але відбирати дітям втіху отримати медаль з рук обраного мера, ніхто не має права. Крапки над “і” розставив виконувач обов‘язки керівника освіти Святослав Ухач. Він так і сказав: збирав керівників шкіл, радив: якщо комусь не подобається, міняйте формат свята, однак відміняти випускний у центрі Самбора не будуть.
Роман ІВАНЧУК.