Сексуальна лексика може бути робочою
Самбірська міська рада позаминулого вівторка таки зібралася, зійшлося навіть більше депутатів, ніж треба. Хоча спочатку Роман Барна, а потім і Володимир Кульчицький-Поливка висловили невдоволення з приводу того, що позачергових сесій за цієї каденції значно більше, ніж планових.
Можна, звичайно, збиратися на алярм, але тоді, коли виникають нагальні потреби – наприклад, стихія і треба терміново внести доповнення чи зміни до бюджету. У Самборі складається практика, коли до нагального додають те, що ще може почекати. Чому так відбувається? У нас єдина підозра – не треба, щоб проект рішення висів на сайті міськради протягом 20 днів.
Вислухавши претензії, міський голова Юрій Гамар сказав, що він вносив на позачергове засідання п’ять термінових питань, все інше депутати додали самі за дванадцятьма підписами… Обранці погодилися розглянути мерські питання і зайнялися бюджетними грішми, зокрема, 200 тисячами для порятунку вулиці Мазепи, яка почала провалюватися крізь землю. Інші питання теж йшли емоційно. Доходило до відвертих звинувачень типу «Ви охаміли». Це одні депутати казали іншим. Інші вимагали вибачень, бо начебто не хами. Мер одному з обранців дорікнув, мовляв, ви підняли руку, а самі дивилися собі між ноги, чи там щось… Юрій Петрович звинуватив того ж депутата, що він одного разу на засіданні комісії, уявіть собі, матюкався. До слова, коли у залі стає дуже гаряче, то не з трибуни деякі обранці можуть послуговуватися брудною сексуальною лексикою як робочою. Зрештою, як виказати свої емоції без матюка? Без матюка воно не настільки образно і доступно. Мусимо сказати, що сесією, як би це дивно не звучало, має керувати головуючий, він же – міський голова. Тобто, мусить пильнувати і прийняття потрібних рішень, і не допускати вуличних термінів. А просто висловити свою точку зору для мера – найпростіше, і потім сидіти та дивитися, як інші один одного їдять.
Емоції. зокрема, завирували у тому місці, у якому треба було закласти у бюджеті лише 45 тисяч гривень як співфінансування у прокладанні хідничка вздовж усієї вулиці Шевченка-Калнишевського аж до стрілковицького моста. Ліля Гейник пояснила нам, що це не просто хідничок, а стратегічний об’єкт, бо раніше ця траса не мала тротуарів і люди ходили проїжджою частиною. Протягом двох років там уже було декілька аварій з потерпілими пішоходами. Близько півтора мільйона на цей об’єкт, за словами депутатки, йде на Самбір завдяки сприянню народного депутата Андрія Лопушанського, а ратуша мала б долучитися лише 3 відсотками вартості – 45 тисячами. Одні депутати хотіли, щоб так і було вже, а інші – теж хотіли, проте, після обговорення у бюджетній комісії та підготовки проекту рішення, яке б квартирувало на сайті протягом 20 днів. Гроші на співфінансування обранці так і не виділили, а пані Гейник покинула сесійну залу – чи то на знак протесту, чи то пішла у нагальніших справах… Тут щось коїться таке, у що навіть ми ще не в’їхали – якісь розбірки поміж групами і непоступливість, хоча питання таке, що мало б піти навіть без обговорення. Якщо хтось ще хоче вкладати гроші у наше місто, а йому не дають, то це щонайменше дурно… Таке відчуття, що хтось із обранців приватні бізнесові питання ставив вище, ніж проблеми цілого мікрорайону і Самбора загалом – починають рахувати, кому перепадає більше…
Роман ІВАНЧУК.