Село без листоноші

Уже півроку у нашому селі Бережниця нема листоноші – почули ми у телефонній слухавці і здивувалися, бо, як би складно не було, але представники такого стратегічного об’єкта як пошта мали б бути у кожному селі.

Раніше, розповідають нам, була місцева мешканка і з нею було зручно – листи принесла, пенсію, газети передплачували люди і читали. А тепер і передплачувати не випадає, бо якщо принесуть газету раз на два тижні – то добре. Стареньким людям з кінця Бережниці ходити в Чукву за пенсією теж дуже складно. Допоможіть, мовляв… Зважаючи на крик душі народу з одного окремо взятого села, ми зателефонували керівнику пошти у Самборі Григорію Звіру і своїм питанням ми його зовсім не здивували. Каже, уже мав розмову з головою ОТГ Василем Янівим. Але біда у тому, що ніхто не хоче на цю роботу йти. Уже і війт шукає, і ми оголошення порозвішували, а ніхто не зголошується. Нехай зарплата не така уже й висока, як цього хотілося б, але у селах, де  доброї роботи нема, хтось мав би зголоситися.

У той час, коли ми писали цю замітку, до офісу прийшов мешканець одного з приміських сіл і поцікавився, про що пишемо. Та у нас це ж саме – якщо листоноша піде на пенсію, то на її місце ніхто не захоче прийти. А ми думали, що у безробітних селах знайти листоношу просто…

Дійшло до абсурду – ви не уявляєте, але Заслужений журналіст України Богдан Ладанай, який мешкає у Містковичах, не отримав «Сільських вістей». Просто жах!

Роман ПОГОНИЧ.