Селяни зрозуміли, що після пандемії життя не скінчиться і вийшли в поле

SambirWZ
107

Селяни зрозуміли, що після пандемії життя не скінчиться і вийшли в поле

Коронавірус усіх перелякав не на жарт. Хтось плаче, бо працю втратив і статки. Добиратися до роботи неможливо – зупинився громадський транспорт, хтось боїться заразитися, хтось прогнозує, як воно буде, коли усе скінчиться, але мало хто питає у АГРАРНИКІВ, як їм живеться? Ми вирішили у них же й розпитати…

Іван КІЛЬГАН. Фермер с. Велика Білина.

На самому початку, як тільки оголосили карантин, люди дістали страх і навіть до праці не хотіли йти, мовляв, упіймає поліцейський на дорозі, оштрафує на 17 тисяч і хто буде платити? Але минали дні і ті ж селяни побачили, що після пандемії життя не скінчиться і вийшли в поле. За нас нашу роботу ніхто не зробить, а земля пустувати не може. Якщо у світі через карантин держави якось допомагають своїм громадянам, то наша, здається, і не збирається цього робити. Своїм механізаторам придбав засоби захисту і їздимо полями. Думаю, це не тільки моя проблема, а й інших аграрників – договірна дисципліна впала до нульової позначки. Я придбав у Польщі 250 тонн хімії, міндобрив, а перевезти не можна. До речі, майже одночасно з коронавірусом стрибнув угору і долар, а відтак необхідний нам товар зріс у ціні і все це, безперечно, позначиться на собівартості нашої продукції. Важко працювати з постачальниками, бо немало структур пішло на ізоляцію – і хоч плач… Але ми оптимісти…

Ігор ШАК. Менеджер фірми «Норбілк-Агрі», Старосамбірський район.

Я особисто проблем не бачу. Усі весняні роботи провадимо за графіком. Люди працюють. Мені здається, що ті господарники, які не бідні, взагалі скрути не помічають, а бідніші, зрозуміла річ, стогнуть. Чомусь наші банки перестали кредити давати. Як правило, навесні фермери брали позички, а тепер скрута.

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити