Селяни почали думати, як би «залишки» корів під ніж не пустити

SambirWZ
29

Селяни почали думати, як би «залишки» корів під ніж не пустити

Те, чим ми «лякали» не так давно виробників молока на селі, здається, стає реальністю уже з 1 липня. Нагадаємо, в Україні вирішили ділити молоко за сортами і вийшло так, що те, що нині доїться вручну і у відра, уже не підпадає під найвищі категорії, а відтак молокозаводи не будуть брати селянську продукцію.

Такими начебто є вимоги Євросоюзу і інших розмаїтих міжнародних організацій. Ми, певна річ, дуже шануємо Євросоюз, але нам до їхніх стандартів далеко. Нам би вижити… А селяни почасти і виживають тому, що ще мають змогу прогодувати худобину і бодай за безцінь продати «державі» трохи молока.

Нині важко твердити, чи з 1 липня ця міжнародна вимога набере чинності. Кажемо так тому, що багато чого приймається, а мало що виконується. Тому, може й цю норму відстрочать – принаймні, про проблему заговорили на верхах, то може й змилосердяться. Але наші люди уже навчені до того, як берегтися в гірких ситуаціях і нам доводилося чути різні «рецепти», аби врятувати худобу на селі. Бо ж не штука її вирізати, хто потім поголів’я відновить… Зрештою, з приводу поголів’я селяни кажуть так: усе, що могли пустити під ніж, пустили. Такі череди корів, як колись були, тепер зміліли до невпізнання.

Отож, кмітливі аграрники кажуть, що коли переробні підприємства перестануть брати молоко з подвір’їв селян, то не треба творити трагедію. Кожна ґаздиня у себе може витискати сир, збивати сметану, масло і продавати на ринку. Богу дякувати, продаж на ринку наразі не забороняють. З готовою продукцією селянки, обравши поміж собою найчеснішу, відправлятимуть на базар у райцентр. Трохи проблемніше буде людям з віддалених сіл, або з тих, що не поєднані колією, але й тут можна шукати вихід. Треба пропонувати міським перекупникам самим приїжджати за готовою продукцією і виторги уже стануть їхньою проблемою.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар