Сергій «пустив» у світ «п’ятдесятку», щоб побачити, як подорожують наші гроші

SambirWZ
17

Сергій «пустив» у світ «п’ятдесятку», щоб побачити, як подорожують наші гроші

Бувають же диваки на світі білому, подумав я після того, як корпункт «Високого Замку» покинув Сергій – мешканець Старосамбірщини, який вчиться в одному з навчальних закладів Самбора. Просив не вказувати його прізвища, бо захоплення, якому себе присвятив – це його особиста справа…

РІЧ у тому, що Сергій збирає гроші. На телефоні продемонстрував нам свою колекцію – карбованці різних років, купони, гривні, два літрові слоїки українських копійок. На думку Сергія, це історія – хтось цих грошей торкався, хтось їх заробляв, хтось завдяки їм виживав… Коли колекціонер буде на пенсії, його колекція не матиме ціни… Мушу визнати, що це захоплення не є чимось особливим, бо й раніше чув про таке хобі серед земляків. Але юнак «купив» нас іншим. Захоплюючись грішми, він вирішив провести експеримент на тему: як подорожують наші гривні. Справді, кожен їх має у кишені, ними розраховується, а куди і як вони мандрують згодом, ніхто не знає. Отож, одного дня тонесеньким фломастером на світлому фоні 50-гривневої купюри написав свій номер телефону і прохання «Назвіть місце перебування  купюри». Подорож розпочалася у маршрутці, якою зі Старого Самбора їхав до Самбора, 5 лютого нинішнього року. З того дня він постійно носив зі собою блокнот в очікуванні дзвінка… Я бачив ці записи і мушу визнати, як молодь тепер каже, «прикольно».

Перший дзвінок надійшов 10 лютого зі Львова – молода панночка отримала її на Привокзальному ринку як решту. Згодом – 15 лютого купюра опинилася в кафе у Буському районі і новий власник пустив її у цигарковому кіоску у Львові. Після того була перерва до 1 березня. Мічена купюра «зголосилася» у Рівному – вчитель-пенсіонер отримав її у продуктовому магазині. 7 березня зателефонував молодий чоловік, який купував квіти на ринку у місті Немирів Вінницької області. Саме цією купюрою йому видали решту, скористався нею, купуючи того ж таки дня вино у продуктовому магазині. Далі 25 березня купюра з’явилася у Дунаївцях Хмельницької області – невідомий чоловік отримав її як решту, пообідавши в кафе. Буквально через три дні вона знайшлася у Полонному Хмельницької області… А вже після того кудись зникла майже на місяць і Сергій геть розчарувався у власному експерименті. Мав підозру, що п’ятдесятка потрапила у чиюсь «панчоху» на зберігання і невідомо, коли і де з’явиться знову. Та ні, згідно з даними у блокноті, зголосився Олевськ Житомирської області. Телефонувала молода мама і захоплено розповіла, що до її дочки приїжджала бабуся, привезла гроші у подарунок на день народження і вся сім’я за столом дружно обговорювала експеримент і тому зателефонували. Наступного дня купюра потрапила у магазин з золотими речами, бо бабусиній внучці купили коштовний ланцюжок… 19 травня Сергій прийняв дзвінок з Шумська Тернопільської області. Старшокласниця отримала купюру від батька, який працює на станції техобслуговування. З новою власницею Сергій домовився, щоб переслала купюру-мадрівницю йому для поповнення колекції, а взамін він скинув їй на поповнення рахунку телефона 50 гривень. Коли купюра повернеться на Старосамбірщину, вона займе місце у колекції Сергія поруч з цією публікацією.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар