Слід «Пантери» в Нижанковичах

SambirWZ
243

Слід «Пантери» в Нижанковичах

Влада дуже раділа від того, що п’ять вуличок у Нижанковичах встелені бруківкою

Як нині пам’ятаю грудень 2018-го і запрошення на відкриття проєкту з ремонту… кількох вулиць у Нижанковичах. Дорога – суцільне скло, але ми поспішали, бо ж подія міжнародного  масштабу – на рівні поважної польської делегації та голови обласної ради Олександра Ганущина. Селищний голова Володимир Смолінсьткий встановив на знак початку робіт такий собі символічний камінь, а мене подивувало, що на таку грандіозну новину місцеві мешканці не прийшли.

ЧЕСНО сказати, взагалі був здивований і трішки спантеличений. Де Євросоюз з його мільйоном євро, де маленькі непримітні на карті України Нижанковичі, яка бруківка на кількох вулицях прикордонного селищах! І подумки назвав ініціаторів фантастики. Інша справа, наприклад, Добромиль. Там у тому ж часі виграли проект каналізування кількох вулиць містечка, бо нечистоти плили прямісінько до Польщі. Тому виграшний проєкт Євросоюзу цілком можна оправдати. А тут – просто вулиці прикордонного населеного пункту. Або, скажемо інакше: об’їзна дорога до майбутнього міжнародного пункту пропуску…

Але якщо «Високий Замок» був у Нижанковичах слизького грудня 2018 року, то неодмінно мав би бути і в жовті 2020-го, коли проєкт закінчився. Цікаво було побачити не тільки мені, а й заступнику голови ЛОДА Юрію Бучку, очільникам району Петру Назару, Тетяні Терлецькій. Було поважне товариство Єврорегіону-Карпати-Україна (Галина Литвин). Польщу представляв лише аташе Генерального консульства у Львові Томаш Коваль, який, до слова, непогано говорив українською, але потім переходив на польську, вважаючи себе патріотом своєї країни. Ми побачили, ми проїхалися новенькою бруківкою – якесь таке геть незвичне явище для Нижанкович. Ще й назва проєкту геть не галицька – «Пантера». І я подумав собі про те, що якими б не були фантасти, які пишуть такі проєкти, але ж все вийшло! Коли нас возили п’ятьма вуличками, то, начудувавшись «підлогою», вирішив, що нижанковицьким газдам пора уже і забори міняти – ну, щоб все по-європейськи. В принципі, як збагнув з усіх тих розмов та дискусій, що заслуга у перемозі проєкту нашої землячки Галини Литвин, яку підтримали свого часу місцевий голова Володимир Смолінський та голова райради Тетяна Терлецька. Ми почули того дня про ще одну постать – Володимира Горбового, який, відкривши свого часу пункт пропуску у Смільниці, взявся за Нижанковичі. Але Смільниця пішла легше… Про Нижанковичі майже двадцять років тільки говоримо. Хоча міжнародний проєкт з викладання бруківки таки наблизив до мети. Того дня увесь владний учт поїхав на кордон. Гріхом бути у Нижанковичах і не побачити майбутнє вікно в Європу. Біля брами грунт перекопали, наче грядку на зиму, тому ми туди не ступали, але з задовленням зробили знимку біля колючки і побачили через «паркан», що поляки зі свого боку уже розширили дорогу – втішна новина.

Потім була конференція у Спаській «Княжій брамі» – це був своєрідний звіт не тільки про цей проєкт, а й про інші, що їх втілюють на Старосамбірщині. Ми б сказали трішки інакше: це був своєрідний звіт і Тетяни Терлецької – голови райради, яка не пройшла на посаду голови Старосамбірської ОТГ, але яка багато років займалася цими проєктами. Мені чомусь подумалося і про інше: свого часу Володимир Горбовий започатковував співпрацю з Європою, потім справу продовжила Тетяна Іванівна… Дуже не хотілося б, щоб  з приходом до влади нових людей в ОТГ ця ниточка співпраці обірвалася.

Подію прокоментувала сама Галина Литвин: «Тішуся, бо це перший українсько-польський проєкт, що завершується у рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020. Ми на крок наблизилися до втілення мрії про відкриття пункту пропуску через державний кордон Нижанковичі – Мальховіце. Незважаючи на низьку спроможність, в першу чергу фінансову, селищної ради, ми спільно втілили інвестицію вартістю понад 40 млн грн і зуміли для цього належно використати фінансові можливості не лише Європейського Союзу, але і обласного бюджету. Проєкт – це не лише про дороги та інфраструктуру, а й про об’єднання людей по два боки кордону, можливість спілкування, втілення давніх мрій».

Під час конференції у «Княжій брамі» влаштовували панелі – це не те, що ви можете попервах подумати, це просто тематичні розділи. Так ось, говорили і про інші проекти, зокрема, Новоміські Ковбойки. Але ми про це наступного разу. Як і про те, чого найбільше бояться наші земляки, шукаючи собі новий бізнес. Взагалі, вражень було дуже багато, а наприкінці, коли для гостей заграла музика, був не просто вражений, а приємно шокований тим, що голова РДА Петро Назар не гірше за завідувача відділом культури, маестро Петра Юрчика, грає на акордеоні… Це виглядало феєрично і я навіть подумав, що коли мине ера адміністрацій, а схоже, мине не скоро, Петро Володимирович не пропаде…

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити