Старовинний Замок Гербуртів ентузіасти очистили від сучасного сміття та самосіву

Кілька років тому завдяки Форуму видавців у Львові разом з українськими письменниками піднявся на гору до залишків Замку Гербуртів. Перші враження були незабутніми – нагода потрапити у сиву давнину і торкнути старих стін, наче до історії… А які тільки легенди не звучали! 

МІСЦЕ давно мало б стати туристичним. І здається, стало. Чужі приїжджають, щоб так само, як я вперше, торкнутися серцем минувшини. Але місце треба постійно доглядати. Дуже приємно було почути про черговий приклад самоорганізації небайдужих, які вичистили територію від самосіву та бур’янів. І не чекали, що це зробить хтось інший…

У суботу завершили триденну епопею очищення Замку Гербурта від хмизу, дерев та сміття, повідомив громадський діяч Мирон Іваник. Попри те, що досі не вщухає дискусія про приналежність замку: до Тарнавської чи Добромильської громади, територія досить сильно заросла хащами та приросла пластиком і склом «цивілізації», які сюди приносять та не забирають відвідувачі. Директор школи Леся Петрик з однодумцями організували команду із школярів-випускників, працівників школи, місцевих мешканців та гостей. Напрацювалися – щось та й зробили Люда Бурда, Василь Гера, Віктор Гера, Іван Дудчик, Василь Іваник, Казимир Каляманський, Іван Кальницький, Михайло Кріль, Олег Лещишин, Галина Пагутяк, Микола Петрик, Лана Перлулайнен, Семен Цебак. Кого забув, не гнівайтеся, бо трударів було більше… Були у ці дні і туристи, працювати не хотіли, але із задоволенням слухали історії замку… Туристів було багато: у перший день – автобус із Києва та компанія шукачів пригод – молода сім’я. У другий – три компанії туристів. Вчора – три (чи й чотири). Тепер би готуватися до консервації автентичних стін, може хтось має вільних пару сотень тисяч доларів?

Роман ПОГОНИЧ.