Сфотографуйтеся з улюбленою вчителькою, для якої  її останній дзвоник пролунав давно

Ідея народилася, можна сказати, випадково. У товаристві голови Самбірської РДА Миколи Фрея та його гуманітарної заступниці Олесі Ленартович обговорювали святкування останнього дзвоника.

Микола Михайлович пригадав свою першу вчительку Ольгу Іванівну Балицьку, яка усе життя працювала у Луківській школі, живе у Самборі. Керівник району вирішив, що найближчим часом, може навіть у день останнього шкільного дзвоника, завітає до неї в гості з квітами і вдячністю. Каже, що завдавав учительці багато клопотів, бо гарно вчився, але був бешкетником… Тепер у цій школі вчителює донька Миколи Михайловича Юлія і ця професія, як ніколи, йому дуже зрозуміла…

Я подумав про те, що таких учнів у кожної вчительки, яка уже на пенсії, було дуже багато. Педагоги сумлінно відпрацювали свій вік за дрібні зарплати, а потім на їхнє місце прийшли інші, з’явилися інші учні… Я дуже хочу, щоб у день, коли всі школи святкуватимуть останній дзвоник, колишні учні згадали тих своїх наставників, для яких їхній останній у житті шкільний дзвоник пролунав давно. І живуть вони нині скромно, на мізерні пенсії, зберігають життєву інтелігентність та мудрість, мабуть, не чекають, що хтось нині або завтра завітає до них в гості з букетом квітів, чи продуктами, чи якимось іншими дарами. Давайте ми, ті, як нині при посадах, визнаннях, купах грошей, не будемо забувати тих, хто навчив нас у зошиті написати перше слово…

Редакція “Високозамківської Самбірщини” бере на себе і обов’язок: просимо усіх, хто відгукнеться, прийти до своєї улюбленої вчительки, сфотографуватися з нею та надіслати нам фото з короткою розповіддю. Обіцяємо надрукувати все, що ви пришлете. І нехай ота краплина уваги буде найбільшою вашою вдячністю тим, кого забуваємо, здобувши собі інших кумирів. Наша електронна адреса sambirwz@ukr.net

Роман ІВАНЧУК.