Такі як Люба Топорович не помирають після смерті

2 роки тому самбірські пластуни відкривали та освячували приміщення для своїх занять і поставили собі за ціль зібрати кошти, щоб на фасаді Домівки встановити меморіальну дошку у пам’ять про першого керівника відновленого Пласту в Самборі Люби Топорович.

Подруга Люба – вчителька за покликанням і талановита виховниця української молоді, після довгої боротьби з важкою хворобою відійшла на вічний спочинок 24 січня 2013 року. Навіть коли хвороба вже майже брала верх, вона не зупиняла своєї праці і допомагала організовувати акції та події телефоном чи через Інтернет. Люба Топорович до останнього подиху була незламною… Ми і досі згадуємо її як людину, життя якої варте наслідування.

А того дня поблизу Пластової Домівки на вул. Богдана Хмельницького в Самборі зібралилися друзі-пластуни, рідні та близькі і просто ті, які знали й поважали подругу Любу. Ми й самі не сподівалися, що буде так багато люду і це є свідченням її авторитету… Я пригадав чийсь вислів: люди не помирають після смерті…

Пронизливі розповіді матері Ірини та сестри Лесі про надзвичайну патріотичну свідомість ще в дитинстві та самовіддані, жертовні вчинки в дорослому віці не могли залишити байдужими нікого.

Чоловік подруги Люби Богдан та донька Наталія урочисто відкрили пам’ятну таблицю, яку освятив отець-декан Богдан Добрянський. А мені залишається подякувати всім рідним, близьким та друзям-пластунам, які долучилися до збірки коштів, Львівському державному коледжу декоративного й ужиткового мистецтва ім. Івана Труша за допомогу у виготовленні меморіальної таблиці, автор – Петро Степанюк…

Тарас ЩЕПАНЯК.