Тартак і бардак
На Старосамбірщині неприродно обнялися політика та лісозаготівлі
Якщо візьму з “Високозамківської” підшивки будь-яку статтю десятирічної давності з приводу лісу на Старосамбірщині і надрукую її зараз, то вона буде так само актуальною. Ну, хіба поміняю цифри і прізвища…
Минулого четверга обранці району нарешті взялися за лісову тему загалом і звіт керівника місцевого “Галсільлісу” Дмитра Єдинака зокрема. Його доповідь з приводу лісозаготівель та доповідь керівника державного лісо-мисливського господарства Юрія Мрочка пройшла, можна сказати, “без сучка”, говорили коротко, доступно і зрозуміло – про податки, кількість працівників, кубів, машин, про стосунки з місцевими громадами і статки. Мирон Пацай, наприклад, підмітив, що лісівники з маленькими зарплатами їздять на “Мерседесах”, а вчителі з більшими – на “Жигулях”, і то не завжди. Щоправда, більше питань було не до лісівників, а до правоохоронців. Прокурор, начальник поліцейських називали різні цифри відкритих чи уже закритих кримінальних проваджень з приводу незаконних, самовільних чи якихось інших рубок. Цифри були різні, але остаточно прозвучало те, що нам видалося найвагомішим. Після того, як у районі почав працювати так званий лісовий батальйон, з’явилася статистика: торік було лише 9 кримінальних проваджень, а за перше півріччя нинішнього – уже 36. З цього можна зробити висновок: нічого за останнє десятиріччя у плані заготівель деревини не змінилося.
Темі лісу, у тому числі і “галсільлісівського”, присвятили близько трьох години. Наш репортер то включався у тему, то виключався, розуміючи, що коли то все вивалити на голови крадіїв лісу чи захисників, власників пилорам-тартаків, то можна з розуму зійти. Тут говорили, як кожному здавалося, фахово, про те, з чого має складатися собівартість кубика лісу, тут міркували над роботою тартаків – приходить поліція, а там деревина, виявляється, нічия… Та нічия – бо крадена. Який власник пилорами зізнається у цьому? Тут називали нинішнього керівника “Галсільлісу” Дмитра Єдинака жертвою обставин, людиною, яка стала заручником лісової та боргової ситуації, тут же його і критикували. Розмірковували над тим, чиї прізвища керівників лісу більше вуха ріжуть… Згадували порожні ліси і розбиті дороги. Хтось висловлював революційні ідеї на кшталт визнати роботу обласного “Галсільлісу” разом з його генеральним директором незадовільною, хтось вимагав аудиту, хтось твердив, що від зміни керівника нічого не зміниться. А хтось вимагав “сепаратизму” – окремого підприємства – відділитися від Львова. Ми в тому “лісі” розмаїтих пропозицій розгубилися і тому час од часу відключалися від теми…
Трохи пожвавився зал, коли Мирона Пацая потягнуло на відвертість. Він не сказав про розмову на комунальній комісії, яка готувала питання, про те, скільки і хто з волонтерів брав у лісівників грошей чи то на Майдан, чи то на зону АТО, чи (прости, Господи) собі. Але чомусь вирішив звинуватити у всіх проблемах “Галсільлісу” місцеву організацію партії Рух. За логікою Мирона Дмитровича, підприємством багато років керував рухівець, а головою райради теж був рухівець… Якось воно не по-хлопськи виглядало – переводити серйозну економічно-екологічну проблему у русло банальних політичних розбірок. Хоча “свободівець” Мирон Дмитрович, шукаючи винних – це дуже просто, забув згадати, що є і його скромна участь у діяльності “Галсільлісу” – четвертий раз депутат районної ради, один раз був заступником голови ради, один раз майже протягом року очолював районну адміністрацію і не здолав лісової мафії, чи тих, хто біля неї жив. Зрештою, минулу каденцію в обласній раді, яка є співзасновником старосамбірського “Галсільлісу”, керував “свободівець”, і головою адміністрації була їхня людина… До того ж, питання на сесію готувала комунальна комісія, у якій працює Мирон Дмитрович, і судячи з того, що питання провалилося, є, мабуть, і його недопрацювання. Провалилося, бо коли дійшла мова до голосування за правильні, хоч і не революційні, пункти проекту рішення, то “за” було лише 8 осіб, і голосу Мирона Пацая там чомусь не було, “проти” – 3, а утрималося аж 16. То навіщо було тирсу стільки годин товкти у ступі, а під час голосування продемонструвати громаді: нехай буде все так, як є. Нам здалося, що лісова тема раптом перестала бути лісовою, а стала полі-тичною – так ліпше спихати з голови на голову… На цю думку нас наштовхнуло полум’яне слово одного компетентного чоловіка: у ра-йоні пробують розвернути “лісові грошові потоки” – ну, і визначення… Нас трохи здивувало інше: у районі бардак з лісозаготівлями, тартаками, а перші особи Тетяна Терлецька і Микола Цепенда мали б бодай проголосувати “за” проект рішення, та вони пішли шляхом Мирона Пацая – утрималися. Тим не менше, як нам стало відомо, питання роботи Старосамбірського “Галсільлісу” будуть виносити на повторне обговорення та голосування. Ну, насправді, не можемо ж ми сказати людям, що районні депутати нічого не хочуть міняти у лісовій галузі…
Роман ІВАНЧУК.