Тема року: «Тріски в лісі літають, екзотичних туристів на кордоні ловлять, а педіатрії готують будівлю з крутими сходами»
Ми практикуємо номінацію «Тема року» постійно. Тобто, вчитуємося у те, про що ми найчастіше писали. Переможців визначати не будемо, бо не пасувало замітки рахувати, але нас приголомшила кількість наших же повідомлень про крадіжки в лісах.
ЗНАЄТЕ, коли пишеш з номера в номер, то здається, що то якось буденно, поодиноко, а коли зібрали все воєдино – жахнулися. У нас це справді катастрофа і, як би прикро не звучало, найчастіше фігурує «Галсільліс» та прості лісоруби з народу. Люди, це не жарт, нас поглинула ціла стихія, яку створили лісопорушники – самі рубаємо, самі ж потім обурюємося, що гори лисіють. До перемог у цій темі хотіли б віднести створення Національного заказника «Королівські Бескиди», які б рятували деревину бодай на 9 тисячах гектарів, але судячи з розмаху крадіжок, статус заказника не злякає нікого. Як пояснювали нам одного разу знавці, на користі з лісу живуть усі, тому побороти злочинність, а тим паче, змінити психологію людей, просто так не вдасться. Особливо зараз – у час, коли всі дружно починаємо бідніти та шукати гроші на комунальні послуги, а ліс – то і є тверда валюта. Актуальної «перчинки» до тему «Галсільлісу» додала ситуація, коли генерального директора Володимира Мельника затримали під час отримання хабара, а потім він знову опинився на тій же посаді через якісь там «не встигли вчасно подати документ на продовження міри запобіжного заходу». То тільки в нашій державі таке може бути, чи ще десь?
Стрілківська рада прийняла рішення, яке має змусити лісокористувачів охайно поводитися на території, повідомляти громаду про вирубки і таке інше. Активісти назвали цей документ історичним та революційним. І ми б не проти так сказати, але, здається, все це вже було, такі рішення з’являлися й раніше, біда тільки, що їх ніхто не виконував. Але Бог стрілківчанам у поміч…
Друга тема, яка так само вийшла у лідери – ситуація на кордоні. Нелегали нахабно пруть на наші терени і нема тижня, аби не писали про «Смільницю», «Нижанковичі» чи «Мшанець». Пруть, певна річ, за допомоги наших ділків. Богу дякувати, останнім часом їх почали ловити, як і таксистів, які «невинно» перевозять екзотичних «туристів» поближче до кордону. Третя тема з числа найпопулярніших – медицина. І у зв’язку з ковідом ми багато про неї писали, і у зв’язку з численними проблемами. Та усі вони меркнуть перед тим, як закінчили рік медпрацівники Старосамбірської ЦРЛ. Закінчили без зарплат, бо їхні зарплати кінця року ще на початку починали з’їдати абсолютно законні «гірські» надбавки, які не були передбачені урядом при формуванні розмірів медичної субвенції. Нині всі вмивають руки, а люди без грошей на свята… Якось то не дуже чесно у нашому світі вийшло… Через те, що приймальне відділення Самбірської ЦРЛ має мати багато квадратних метрів, довелося знову переселяти самбірську педіатрію. Спочатку вона розташувалася там, де людям очі лікували, а тепер облаштовують приміщення, де була діагностика та архів. За словами головного лікаря ЦРЛ Богдана Марчука, ліжка для дітей будуть на другому поверсі, а на першому – така собі консультація… Ми нагадали, що якраз у цьому корпусі найбільш дурнуваті сходи на другий поверх – по них здоровій людині годі вилізти, не те, що хворим, чи дітям з батьками… Зараз там тривають ремонтні роботи. Долучили бюджетні кошти та спонсорські… 2020-й був позначений ще однією цікавою подією: в Старий Самбір перереєструвався Львівський онкологічний центр і основний податок – ПДФО, пішов у гори, а ми взамін мали половину суми віддати тій же львівській лічниці як поміч. Хто б що не казав, але Старосамбірщина справу виграла, бо трохи збагатилася. Зміну місця реєстрації законодавці потім відмінили, але ми все одно скористали.
Хоча у темі медицини є щось і добре. Наприклад, Самбірська ЦРЛ, яка стала опорною для мешканців сусідніх районів, зводить цивілізоване приймальне відділення, в якому буде сучасна апаратура. Факт ніби потішний, але поруч з цим у жалюгідному і незавидному стані може опинитися медицина Турківщини і Старосамбірщини.
Роман ІВАНЧУК.