Терлецька нікого не ображає, але не дасть образити себе…
Судячи з відгуків читачів – чи добрих, чи не дуже, тема медицини ще має право на життя, бо турбує і медиків, і пацієнтів. Тому наша газета не може залишатися осторонь. Цього разу на прес-конференцію запросила журналістів керівник Самбірського районного центру первинної медико-санітарної допомоги Світлана Терлецька. Міські працівники охорони нашого здоров’я на мітингу під “білим домом” говорили те, що вважали за потрібне казати, а Світлана Михайлівна має право дати їм відповідь. Посередниками стали журналісти.
Багато з того, про що говорила пані Терлецька, ми уже писали. Тому, шкодуючи газетну площу і сумління ретельних читачів, виберемо те, що нам видається найцікавішим. Після усіх медико-політичних віче, виявляється, районний центр медицини і представники страйкового комітету ЦРЛ помирилися, більше того, зі слів Світлани Михайлівни, містяни твердили, що їх обманули, що не до кінця у них була достовірна інформація, що хтось уміло зіштовхує лобами медиків з медиками, а у деяких випадках навіть перепрошували за емоційність на мітингу. Самбір попросив поділитися досвідом діяльності структури первинної допомоги і район поділився. Звинувачення у тому, що “білий дім” відділився, пані Терлецька категорично відкинула, бо такі Центри створювали у відповідності до усіх владних вимог з Києва. І не Самбірщина першою в Україні це створила… Зрештою, такий же Центр первинної допомоги організували і у Самборі, по суті продублювавши рішення районної влади. За словами Світлани Терлецької, вона пропонувала міським депутатам, щоб центр був спільним. Місто не погодилося. Зрештою, має рацію: якщо розлучатися, то розлучатися…
Далі очільниця районної медицини розповіла, що Самбірщина виконала усі вимоги аудиту з приводу оптимізації – перераховувати вкотре не будемо, бо вже самим нудно. Пані Терлецька розповіла про те, що, м‘яко кажучи, не налазить ні на які вуха. Виявляється, ЦРЛ не має ліцензії на лікування хворих. Якщо це правда, то якийсь абсурд. Чому ніхто не поновлює ліцензії? Ми розуміємо, що стан хворих від ліцензії не поліпшиться, але це виглядає дивакувато, якщо не казати більше – дурнувато. Крім того, Самбір не має уже ліцензії на використання наркотичних засобів…
Далі ми стали говорити про найцікавіше – зарплати. На віче міські медики твердили, що районні мають дуже високі зарплати. Світлана Михайлівна зізналася, що отримує 5156 гривень, хоча, коли була заступницею головного лікаря ЦРЛ, то мала удвічі більше. Такі докори можуть направду образити будь–кого… Так само “потерпіла” заступниця пані Терлецької з економічних питань, яка теж працювала колись в ЦРЛ… На віче говорили про те, що пані Терлецька нібито не дозволяє скеровувати дітей до міської дитячої лікарні. Попросила бодай одного факту… Спростувала і твердження про те, що тільки самбірська поліклініка видає довідки на МСЕК. Доволі дратівливою для міста є тема премій медикам у районі. Не стільки тих премій, скільки галасу – це наш вердикт. Виявляється, санітарки отримали по півтисячі, медсестри – по тисячі, лікарі – по півтори тисячі гривень. Пані Терлецька пояснила, що гроші на премії взялися з економії. Свого часу, як тільки створювався районний центр, відправили на пенсію “глибоких пенсіонерів“… Натяк на те, що нехай би і в місті економили… У районі, до слова, є більше трьох десятків вакансій, однак міські доктори до села на працю не поспішають…
На закінчення бесіди Світлана Терлецька авторитетно ствердила, адресуючи свої міркування, ймовірно, містові, що ми (район) нікого не ображаємо і не дозволимо, щоб ображали нас.
Роман ІВАНЧУК.