Техніка, куплена «за Гамара», в Самборі і залишиться

SambirWZ
119

Техніка, куплена «за Гамара», в Самборі і залишиться

Коли лютувала пандемія, все одно час од часу ходив на роботу і, як тільки «виривався» з вуличок на околиці, перше, що вражало, – скрізь пустинно, тільки двірники працюють. Усі заточили себе у своїх помешканнях, зачинивши кватирки, а бідолашні метуть ті коронавіруси по тротуарах і ніхто не каже, як їм важко, не задумується над тим, що і вони в небезпеці, скажімо, як медики чи продавці. Будь моя воля, вділив би їм премію – нехай би мали трохи стимулу до невисоких зарплат, які можуть затримуватися…

ЯКРАЗ у тому часі вирішив: як тільки усе почне минати, треба буде зайти в СКП «Об’єднане» та розпитати, як їм там живеться. Місто не запаскудилося за час карантину… Ні, могли бути певні збої у вивезенні сміття з об’єктивних причин, але ж, погодьтеся, живемо у відносній чистоті. І мало хто задумується, що це благо нам забезпечує більше сотні простих людей, яким ми почасти не хочемо платити за вивезення твердих побутових відходів зі своїх багатих обійсть… За газ-світло платимо справно, аби не відрізали, а сміття почекає…

Зустрілися з керівником «Об’єднаного» Євгеном Квасом. Він на цій посаді з жовтня 2018 року. Не з місцевих. На початках багато хто думав, що поки вивчить усі наші вулиці та «в’їде» у самбірську тему, знадобиться багато часу. Але нічого, швидко продовжив добру традицію попередників – тримати місто в чистоті… Став популярним, впізнаваним і навіть трішки політично заангажованим – як член команди діючого мера Юрія Гамара. Йому ще довелося вести перемовини з активістами, які боронили самбірський полігон від чужого сміття… У певних колах про нього заговорили як про людину, що може балотуватися на наступних виборах у якусь там раду, але наразі сам Євген Володимирович на цю тему скромно відмовчується… Розпочали зі справ насущних… Премій двірникам пан директор не обіцяв, але подякував за добру працю у складних умовах.

Тривалий час болячкою Самбора був полігон, високо встелений сміттям. Ті, які там бували і раніше, тепер мають що і з чим порівнювати. Териконів непотребу нема. Місто освоює потужний проєкт і роботи з реконструкції території тривають. Там розробили, згідно з технологіями, відповідні «карти складування». По простому – є величезний котлован, а який зсипають сміття, потім прогортають. Взагалі, кожен шар непотребу пересипають землею. Одне слово, не будемо дуже вникати у сміттєві технології, але повірте на слово, там порядок. Особлива гордість пана Кваса – сміттєсортувальна лінія, яку довелося запускати вдруге. Перед тим – штурмувати кабінети обласних залізничників, аби дали світло на сортувальну лінію. Дали! Вона працює, хоча для більшої її ефективності потрібно, аби було сортування сміття ще в контейнерах. Наразі місто до цього не дожилося і не навчилося, хоча спроби були. Тому виходить так, що на сортувальну лінію потрапляють і скошена з газонів олігархів трава, і обрізані фруктові дерева, і бите скло, і залізо, і пластик, і вчорашні недоїдки зі столів, і дохлі песики, і все на світі… Але так чи інакше, і лінія колись стане більш ефективною… Наразі (це для інформації) місто продукує на добу 50 тонн непотребу і стільки ж наш полігон приймає зі сіл району. Районне комунальне підприємство час од часу влазить у заборгованість. Тоді Євген Квас виставляє претензії районній владі, йде часткова оплата і… до наступної заборгованості. Проте, з цього в «Об’єднаному» трагедії не творять – звичайний ритм виробничого життя.

Кілька тижнів тому в місті виникло щось на зразок скандалу: комунальники зазнимкували молодого чоловіка, який привіз на контейнерний майданчик якесь таке сміття, що в контейнери не входить. Якщо можна так сказати, «неліквід»… Я теж бачив ці фото у соціальних мережах і так само, як у інших, виникло запитання: а куди дівати будівельне сміття чи стару канапу? Євген Квас розповів, що це питання після соціальних мереж сумлінно вивчили в «Об’єднаному» і запровадили механізм вивезення такого непотребу. Не сприйміть за рекламу, це просто для інформації: якщо у вас на подвір’ї чи в хаті назбиралося всього такого багато, телефонуйте 096-749-73-52 або з домашнього – 60010, і до вас приїдуть вантажники та самі заберуть. Один куб – 141 гривня. Якщо ви маєте власний транспорт, то приїжджаєте на звалище, ваш вантаж «скубікують», ви заплатите 68 гривень за куб безпосередньо на місці і висиплете там, де вам покажуть. Заразом оціните порядок на полігоні.

Євген Квас особливу вдячність висловив міському голові Юрію Гамару та депутатам міської ради, особливо бюджетної комісії, за те, що виділили гроші на придбання грейдера – конче необхідної у комунальному господарстві техніки, та патчера, який ремонтуватиме дороги. Було, каже, немало суперечок, чи потрібна така техніка, але, Богу дякувати, уже є і працюватиме на місто. Здоровий глузд взяв верх над амбіціями – влади будуть приходити і відходити, а техніка зостанеться. Навіщо нам потрібен грейдер, і так зрозуміло, а от патчер – то тема! Для тих, хто не знає: така собі техніка, яка приїжджає до ямки на дорозі і засипає її швидко та якісно. Раніше патчер позичали десь, платили за оренду, але прикрість у тому, що на диво дорожнє треба було довго чекати і невідомо, якої консистенції розчин привезли заїжджі майстри. А тут самі собі господарі – не схалтурять, ямки засиплять таким розчином, який найбільше пасує. І ні від кого не залежні… Ми не могли не перепитати у пана Кваса, на скільки такий «пшиканий» ремонт ефективний? Певна річ, це не дорожезний капітальний ремонт, але це гарантія, що протягом року ямки не вилізуть. Ще одна користь від патчера. На інші ремонти треба виготовляти вартісні проєктно-кошторисні документації, а тут – господарський метод…

Самбір пам’ятає і ті прикрі часи, коли власної техніки комунгосп практично не мав. Зараз ситуація кардинально змінилася і, за словами керівника «Об’єднаного», є майже увесь необхідний «асортимент». За час каденції Юрія Гамара на усі комунальні підприємства міста придбали 17 одиниць техніки – і це факт, який дехто може не сприймати як успіх. Тут мусимо відхилитися вбік і додати трохи політичної складової. Опоненти нинішньої влади, яким у багатьох випадках багато що не подобається, кепкують з приводу чиєїсь фрази, мовляв «Гамар купив»… Та ні, Юрій Петрович не бере заслуг на себе, бо власним коштом не купував ні патчер, ні грейдер… Треба казати інакше: придбане «за часів Гамара» коштом платників податків» і заслуга у цьому нас усіх.

Йдемо далі комунально-політичною стежиною. Опоненти ратуші час од часу люблять казати, що якби комунальники не мали відкатів від закупівлі техніки чи ремонтів доріг, то нічого б не робили. А так є стимул – щось та впаде у власну кишеню. «Пред’ява» серйозна і Євген Квас не менш серйозно нам відповів: усі роботи, в тому числі й придбання техніки, під дуже пильним оком правоохоронних контролюючих служб, які тільки й чекають, аби десь щось таке винюхати… Тому авторитетно запевнив, що про ніякі відкати мова не може йти. А про відкати можуть говорити хіба ті, які добре на цьому знаються, або, іншими словами, самі крали і міряють усіх «під себе»…

І нарешті про благоустрій біля ратуші – поствеликодня тема. Акурат перед входом (де колись стояла новорічна ялинка, а потім перекинуті писанки), розробили новий дизайн клумби. Кажуть, це задум самого міського голови. Ми не помічали раніше Юрія Петровича у садово-парковому мистецтві, але якщо це його ідея, то, треба визнати, не зле вийшло. Не сподобалося хіба тим, які колись на цьому місці троянди вирощували, ну, але кожна каденція має свої забаганки, прийде хтось інший – посадить піонії… Нас вразило навіть не «архітекторство» мера, а те, що висаджували клумбу за усіма законами симетрії… чоловіки з «Об’єднаного». Бо завжди здавалося, що то лише жінки з квітами справу мають… Тому задля увіковічнення назвемо поіменно усіх квітникарів – Богдан Мосур, Олександр Гончар, Іван Петрик, Юрій Чубик, Ярослав Яремко.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити