«Тітушки», бульдозер, катафалк і мерських 100 грамів

Невинні питання закупівлі старої техніки у комунальне підприємство «Об’єднане» переросло у містечкові політичні розбірки

Якби хтось пробував класифікувати сесії Самбірської міської ради, то титул найбільш галасливої здобула б та, що відбулася минулого четверга. Відповідний голосовий фон створювало товариство підприємців промислового ринку, які прийшли, хоч їхнього знаменитого питання у порядку денному не було… Люди втратили один робочий день задля того, аби нагадати, що вони зі своєю проблемою є. А зрештою, їхній черговий вояж до ратуші продемонстрував, що очільникам міста, які могли «з голосу» внести питання землі ринку, не дуже вірять.

Сесія того дня розглянула низку питань, зокрема щодо фінансів, власності комунальної та земельної, але ніхто в них глибоко не вникав, бо в залі стояв галас і депутати поміж собою з’ясовували стосунки, вживаючи навіть не зовсім літературні слова, а представники ринку уголос говорили про своє. Тон галасу завдав Іван Денькович своїм, здавалося б, невинним виступом, під «зіркою» якого і пройшло депутатське зібрання.

Отож, у Івана Деньковича помер сусід – авторитетний чоловік, на похорон до якого прийшло немало знаних людей, у тому числі і депутати міськради. Та коли уже труну винесли з хати, то клали її у катафалк старого зразка, який сам уже віку покійника, хоча місто бюджетним коштом колись придбало нову спецавтівку і навіть преса в долоні плескала. Але машина їздила якихось чотири місяці, а потім поламалася і тепер підпирає пліт. Автівка свого часу була вантажною і перевозила якісь там великі вантажі. Потім її переробили під покійників. Цю машину придбали, коли позаштатним радником міського голови був депутат Ярослав Кузьмяк, заступником голови міста з комунальних питань – депутат Микола Лозинський з БПП, а керував СКП «Об’єднане» Михайло Товарницький, який є членом виконкому з тієї ж політичної сили… Іван Степанович, висловивши свої міркування, попросив коментарів відповідних людей, бо техніка куплена коштом платників податків, а відтак – за її нерухомість хтось мав би понести відповідальність. Пан Денькович вважає, що ці факти треба розслідувати і, якщо знайдуться докази, то їх слід передати правоохоронцям. Однак, лише катафалка пану Деньковичу було замало і він згадав ще й бульдозер, який мав працювати на сміттєзвалищі. Далі прозвучало серйозне звинувачення: виявляється, цей бульдозер мав уже йти на металобрухт, а місто його придбало і техніка теж бездіяльна. Трактор знову ж поламаний і потребує на ремонт купу грошей. Далі Іван Степанович сказав, що, голосуючи за ввезення сміття у місто, вважав, що Самбір на цьому розбагатіє, бо матиме гроші на придбання своєї техніки. Техніка начебто є, але деяка закуплена без тендера нікудишня. І уже зовсім відверто прозвучало звинувачення пана депутата про те, що окремі його колеги наживалися на смітті. Ми так зрозуміли, що їм начебто хтось давав гроші лише за одне коротке слово «за», коли йшло сміттєве голосування. Когось купували грішми, когось – машиною гравію, когось – пляшкою віскі – жах! Видно, для таких звинувачень Іван Степанович мав підстави, якщо говорив на камеру. І додав у зв’язку з цим: нехай громада знає. Потім зазначив, що деяких депутатів відсунули від сміттєвої теми, от вони і не мають нині спокою… А згодом ще більше відвертості. Виявляється, в «буді» на території кафе «Кайзер» засідає з власником Ярославом Кузьмяком «тітушка» Дмитро Шикітка і роздумують, кого ще треба «мочити і як»… І це у той час, коли, за словами Івана Деньковича, у пана Дмитра свої проблеми. Замість фітнес-центру, який мав бути на вулиці Козацькій, виріс багатоповерховий будинок, що його розпочинала одна фірма, а викінчувала інша. Через якісь там ситуації з землею власники придбаних квартир не можуть виробити право власності. Оскільки пан Денькович як директор ТзОВ «Ринок-сервіс» зачепив захисника підприємців промислового ринку Дмитра Шикітку, товариство торговельників почало кричати «Ганьбу» – підприємців не надто турбувала техніка комунального господарства. На тім тема мала б закінчитися, у всякому випадку, депутатське товариство уже перейшло до іншого питання передсесійної розминки. Зокрема, Василь Спаньчак висловив прохання численних виборців освітити вулицю Перемишльську, якою пізно вночі наша молодь йде до Самбора з приміських кафе і не завжди твереза – там трапляються аварії… Але як тільки Василь Ярославович вийшов за трибуну, ринковики почали кричати комусь «Ганьбу» і депутат сприйняв викрики на свою адресу. А відтак пригадав, що він з початку війни «на передку», що в так званій ДНР його засудили до смертної кари, а тому зовсім не заслуговує на такі емоції. Потім промисловці ринку перепрошували, мовляв, то не до вас…

Ситуація з освітленням Перемишльської не допомогла розрядити ситуацію, бо згаданий у виступі пана Деньковича Ярослав Кузьмяк зажадав слова. Спочатку сказав, що Іван Степанович взяв собі за звичку писати на нього заяви у поліцію, а потім спростовував міркування про те, що має хоч якусь причетність до закупівлі техніки – не має печатки і гроші ні з кого не брав… Потім з приводу тітушок у своїй «буді». Там, за словами Ярослава Степановича, були не лише пан Шикітка, а й Мандюк, Шегинський і інші поважні особи. Тобто, не бачить нічого поганого у живому спілкуванні. Згадав, що коли був радником міського голови з питань житлово-комунальних, то ще й свої гроші давав на нужди міста… І навіть перепитав, які «його люди» працювали у комунальному господарстві? На це питання відповідь була раніше… Згадавши «Об’єднане», задав риторичне питання: чому депутати знову виділяють півтора мільйона на це підприємство, і нехай би колектив Євгена Кваса прозвітував про попередньо виділені кошти… До речі, депутати того дня додавали підприємству кошти, бо бракує грошей на зарплатню двірникам (мінімалка виросла) і, якщо цих людей ще й обділяти малими зарплатами, то завтра вони взагалі не візьмуться за мітли…

Суперечки тривали і у бій пішла «важка артилерія» – втрутився міський голова Юрій Гамар, ще раз довівши стосунок пана Кузьмяка до тодішнього керівництва комунальним підприємством, а потім сказав, що він (мер) жодного стосунку до купівлі техніки не має. «Шматексовий» катафалк був придбаний за 180 тисяч гривень і це питання до пана Товарницького. В тому ж дусі згадав і бульдозер, а потім зазначив, що ми не такі багаті, аби купувати стару техніку… Як нам здалося, мер визнав, що техніка стара і, так чи інакше, потребує грубих грошей на ремонти. Загалом, підвів риску, місто за час його каденції придбало 16 одиниць техніки. Видно, ми маємо цим пишатися. Згадав мер і «шкідників» – мабуть, з числа опонентів, які самі ж кидають куль очки зі сміттям біля урни, потім знимкують і вивалюють все це у соціальні мережі, аби показати, який поганий комунгосп і яка невдала влада. На цьому якогось негідника уже упіймали… За якийсь час сторони перейшли і на особистості. Очевидно, для того, щоб помститися Юрію Гамару, Ярослав Кузьмяк сказав, що бачив мера в піцерії за 100 грамами, коли той (міський голова) обговорював з друзями тему, як ліпше вкусити його (Кузьмяка). А вів до того, що при такій посаді можна було б харчуватися і у більш престижних закладах. Ми так зрозуміли, в «Кайзері»? І додав, що намарне наїжджають на нього, бо з приходом у ратушу нових людей, попередники забрали майже усю техніку і треба було рятувати місто від сміттєвих колапсів. І тут Ярослав Степанович підставив плече. Юрій Гамар не зостався у боргу: він не такий багатий, щоб харчуватися в «Кайзері» і буде їсти там, де вважатиме за потрібне. І взагалі (відповідь на 100 грамів) він ніколи не був і не буде п’яним. Деякі депутати, за словами Юрія Петровича, хотіли робити усе, що їм заманеться, аби лиш Гамар сидів тихо… Такого мер допустити не міг. Зрештою, Ярослав Степанович так само, як Іван Степанович запропонував створити комісію з числа депутатів, яка вивчатиме роботу «Об’єднаного» і головне – чому нині колективу забракло півтора мільйона гривень? Знайшовся консенсус: не треба двох комісій (від пана Кузьмяка і пана Деньковича), а вистачить однієї. Хтось вирішив, мовляв, давайте перевіримо не тільки «Об’єднане», а й інші підприємства комунальної власності, але, схоже, ідея не здобула симпатій.

Був ще один момент, який ми б назвали не конче приємним. Депутат Роман Пицик в одну місці попросився до слова, але головуючий Юрій Гамар не дозволив і слова мовити, мовляв, ви як голова мандатної комісії не часто збираєте свою комісію… Але що має засідання комісій до бажання обрання виступити, поняття не маємо… Уже потім з’ясували, що Роман Євгенович хотів, аби надали слово Дмитру Шикітці, якого згадували у виступах депутати. Слово пану Дмитру надали наприкінці депутатського зібрання. Він вкотре розповів про шкоду від сміттєзвалища, на яке возили чужий непотреб, зазначивши, що так само, як гинуть наші хлопці на Сході,  помирають в Самборі люди від онкології, викликаної поганою екологією. Потім напряму звинуватив керівника «Об’єднаного» Євгена Кваса у тому, що з його вини на сміттєзвалищі загинув ром, а поліція так нікого і не звинуватила – місце загибелі загорнули, а техніка, яка там працювала, кудись поїхала. Пробував спростовувати і звинувачення щодо будівництва фітнес-центру на Козацькій…

Приблизно у такому дусі і проходила найбільш галаслива сесія цієї каденції.

А наостанок залишимо собі те, що не прозвучало на сесії, про що, як правило, говорять лише «на кухні». Так ось, один пан звинуватив іншого у тому, що має інформацію, що той начебто «не сповна розуму». Така репліка, навіть якщо це і правда, суперечить лікарській таємниці і елементарній етиці… В іншому місці інший пан звинуватив одного з посадовців, що той начебто в аварії збив насмерть людину… І все це оприлюднить… Того дня ми відчули в Самборі терпкий запах майбутній місцевих виборів і на голови ті чи інші поллються відра помий. Тим паче, останнім часом то тут, то там можна почути, начебто хтось когось і навіщось записує чи знимкує… Ми цьому навіть не дивуємося, бо люди, які вели колись до влади Юрія Гамара, тепер стали опонентами. Або навпаки…

Роман ІВАНЧУК.