У Бісковичах єдиний коровай з нового врожаю розділили на усіх
В організацію Свята Врожаю, зрештою, як і у все сільське господарство, погода вносить свої корективи. Те, що відбулося у Бісковичах минулої неділі, там і мало відбуватися, але тижнем раніше. Однак негода з її дощами перенесла свято у Ралівку, бо там є стадіон з накриттям. Але у день Ралівки з самого ранку знову задощило і районна влада вирішила підкоритися законам, на які не має впливу. Отож, свято знову повернули Бісковичам на гарну осінню погоду.
А там місцева громада так прикрасила стадіон, що він не виказував свого істинного призначення, а радше нагадував мистецький зал: звичайні по-сучасному скручені тюки соломи раптом стали такими собі паяцами. Встелили соломою “червону доріжку” для тих, кого будуть нагороджувати, наставили на столи дари природи, зокрема українські обереги, прийшло і приїхало багато артистів з їхньою, як завжди, оригінальною музичною програмою.
Для початку помолилися разом з місцевими священиками отцями Володимиром і Віктором. Без молитви не можна, бо якщо земля щось віддає, то тільки з Божої ласки. Потім дали слово владним намісникам – керівнику департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА Наталії Хмиз, голові РДА Миколі Фрею та голові райради Віталію Кімаку. Переказувати виступи не будемо, бо вони зводилися до подячних слів трударям. Найпримітніший момент: Самбірщина цьогоріч зібрала найбільше в області зернових і наш гектар був найщедрішим. Принаймні, так каже всезнаюча статистика. Після десятиліть розрухи, таке відчуття, аграрний комплекс починає поволі відроджуватися. І роблять це молоді люди. Видно, сільський бізнес дає прибуток, а міркування лінивих про те, що на землі ще ніхто не доробився, терпить фіаско. Сам факт, що в районі відновили забуте свято обжинок – тому красномовне свідчення.
Потім пішли грамоти і подарунки. Їх вручили фірмі «Агролімітед», ТзОВ «Захід-агро», птахофабриці (Андрій Городиський), ФГ «Розквас» з Бабини – власниця, щоправда, не прийшла, бо тієї неділі провадила в сім’ї весілля, підприємець Ваврин, ТзОВ “Західні аграрні традиції”, сільські бізнесмени Микола Бурак, Володимир Загвойський, Михайло Кравчишин, Володимир Кужидло, Олександр Ліщук, Олена Черепаніна, Зеновія Білак, Осип Козяк, Володимир Ціхоцький. За нагородою місцевому фермеру Івану Бобаку вийшов його син Андрій Іванович, який у вільний від роботи в районній раді час допомагає батькові. Сам Іван Антонович, який виносив на свято коровай разом з учителькою Марією Старанчак, акурат у хвилі нагородження мусив відлучитися до господарки. В селі так є: свято святом, а худобина їсть за розкладом.
На таких урочистостях мусить бути частування, бо як без нього? Порося на вогні та «виварку» кулешу забезпечили хлопці з Волі Баранецької, а продуктом – Володимир Кужидло. За щедрими столами, але за дуже низькими цінами вітала гостей підприємець з Максимович, а усі, хто оглядали вироби чукв’янського підприємця Андрія Куйдича, завертали до нього ж на фуршет. Взагалі, свято вдалося і добре, що ми навчилися нарешті дякувати тим, хто працює, і вшановувати їх. Та тільки прикро вразив інший момент: такі урочистості творять не для начальників, бо ці люди самі собі раду дадуть. Такі свята для простих трударів, для пересічних селян – прекрасний концерт і гостина. Навіть такі великі Бісковичі і то не прийшли масово на своє, хоч і районне, свято. Сільські голови району, голови об’єднаних громад не мали права ущемляти своїх людей, а мали зробити все, аби їх привезти. Голови ОТГ відхрестилися від району – бо самостійники. Чи не зарано?.. Такі ж свята на Старосамбірщині відбуваються жвавіше: там кожна сільрада влаштовує собі і своїм людям шоу, привозить частування, самі собі співають, грають на бубнах, приймають гостей. Зрештою, їдуть бавитися, не чекаючи, коли хтось розважатиме їх. Самбірщина виявилася якоюсь надто ґоноровою і начальницькою… В горах самогон хлещуть, а у нас, панів, – магазинна.
Роман ІВАНЧУК.