У Віталія Кімака тепер інший заступник – Андрій Гичка
Ще одна інтрига сучасності відійшла в історію – зібралася сесія Самбірської районної ради і обрала собі керівників. Рада виросла в території: від Вишеньки до Ужоцького перевалу і почала нагадувати округи, як до парламенту. Тому перемогти було непросто, тому 42 обрані можуть вважати себе особливими.
ВІДБУЛИСЯ обов’язкові формальності, зокрема, прийняття присяги. Спочатку зачитати текст довірили одному з найстарших депутатів Михайлу Губицькому, але той, вийшовши за трибуну, вирішив, що життя продовжується і в такій ситуації виголошувати врочистий текст має наймолодший обранець, відтак до слова запросили Павла Муля… А потім усі дружно перейшли до висунення кандидатур на посаду голови ради. Інтриг з цього приводу було немало, хоча основною кандидатурою, про яку найбільше говорили, був голова Самбірської районної ради Віталій Кімак. Насправді, за плечима 25-річний стаж роботи в органах місцевого самоврядування. Про Віталія Володимировича, пропонуючи його кандидатуру, гарно сказав Володимир Шведа, підвівши колег до того, що ліпшого у цій залі не знайдете. Жодна інша фракція свого претендента не висувала. Сам пан Кімак, презентуючи себе, звернув увагу на два моменти: Богу дякувати, закінчилися складні вибори 25 жовтня – це перше. І друге: минув місяць, він познайомився з усіма депутатами, тісно поспілкувався і залишив собі враження, що знає цих людей багато років. На стільки вони вдумливі, авторитетні і готові до праці. Зазначив, що кожен прийшов у сесійну залу зі списком обіцянок виборцям і всі ті проблеми треба вирішувати. Хоча наголосив на дуже серйозній проблемі: наразі районна рада ще сама не знає своїх повноважень, бо законодавці їх ще не написали, і за які такі кошти житиме, теж невідомо. Запитань до кандидата на посаду не було жодного – видно, справді тісно спілкувалися до того, і всі дружно перейшли до таємного голосування. З 40 депутатів, які отримали бюлетені, 34 підтримали пана Кімака, а хтось один умудрився кинути недійсний бюлетень – буває, може розхвилювався… Був один момент, вартий газетного рядка. Василь Курій, коли пішов голосувати зі своїх задніх рядів, несподівано запросив колег голосувати по совісті і гідно. Ми потім перепитали у нього, що мав на увазі? Виявляється запідозрив когось у тому, що «галочку» в бюлетені ставив при сторонніх акурат при отриманні бюлетеня. І навіть показав нам на телефоні відео… Сказати достеменно, що знимкована депутатка голосувала біля трибуни і при свідках для контролю, не можемо…
Якщо перемога пана Кімака була загалом прогнозована, то посада заступника голови ради до кінця залишалася вакантною. Не секрет, що найчастіше звучали прізвища Василя Курія з «Громадянської позиції» та Андрія Гички з Руху. Віталій Володимирович надав перевагу Андрію Богдановичу і колеги підтримали пропозицію, віддавши 22 свої голоси – рівно стільки, скільки треба було для посади. Мабуть, чи не найбільше втішився цій перемозі Михайло Гичка – депутат Львівської обласної ради, генеральний директор обласної клінічної лікарні, якого до влади обирають уже вшосте. Це ж бо його племінник – двоюрідного брата син. Для характеристики нового заступника голови ради пан Михайло обрав такий факт. Андрій – кадровий офіцер, а коли розпочалася війна на Сході, прийшов до стрийка скаржитися, мовляв, не беруть його в АТО. Михайло Михайлович зробив усе, аби вдовольнити прохання родича. Андрій Богданович виконав свою місію з оборони держави…
Підводячи риску під першим сесійним засіданням, голова ради подякував зокрема Василю Курію, мовляв, через його дуже активну діяльність депутатський корпус на зло згуртувався якраз навколо пана Кімака, тому є результат. До речі, деякі політичні сили та окремі діячі робили все можливе, аби чи то зірвати сесію, чи то не голосувати за пана Кімака і до пізнього вечора напередодні обдзвонювали депутатів… Уже після виборів Віталій Володимирович нагадав, що обранці попереднього скликання наприкінці каденції уже самі забули, від яких партій прийшли, а стали єдиною політичною та господарською силою, здатною вирішувати складні питання… От в чому справді визнаємо рацію пану Кімаку, то у забутті партій, бо немало колишніх обранців йшли у нову владу уже під іншими політичними брендами. До речі, не лише в Самбірську районну раду.
Роман ІВАНЧУК.