У квітні сільські голови будуть підписувати автоперевізникам акти виконаних робіт

SambirWZ
28

У квітні сільські голови будуть підписувати автоперевізникам акти виконаних робіт

Заступник голови Львівської ОДА Ірина Гримак провела в області 17 зустрічей з владою та автоперевізниками. Мабуть, їй було нудно минулої п’ятниці вкотре слухати одне і те ж, але, треба визнати, жодного критичного зауваження з боку влади на адресу перевізників не пропустила. По кожному рейсу тут же давала вказівки і встановлювала часові рамки перевізникам з тим, щоб зняти пасажирський біль. Директори підприємств чемно з усім погоджувалися. Хоча розуміємо: одна справа годитися при обласній начальниці, а інша – виконати забаганки народу.

Перевантажені торбами студенти далеких сіл ходять пішки…

У Старому Самборі голова РДА Орест Бонк для початку розповів, що район обслуговує кілька фірм, проте, левова частка належить Самбірському АТП-14608. За минулий рік від селян надійшло півсотні скарг, які або вирішили, або ні. З початку року таких звернень є уже 12. Найбільш проблемні села – Кобло, Воля, Волошиново, Росохи. Голова райради Тетяна Терлецька нагадала, що кожного разу депутати мають намір заслухати перевізників, але на зібрання приїжджають заступники, а це ґонорових депутатів не влаштовує, і вони хочуть бачити перших осіб. Ну, на Ірину Гримак, як ви розумієте, перші прийшли. Тетяна Іванівна згадала звернення райради до обласних начальників з приводу кінцевої зупинки у Львові, традиційне для району бездоріжжя, на якому перевізники гроблять свої автівки. Хоча додала, що у багатьох ситуаціях людей більше дратують не тільки графіки руху, чи ями на дорогах, а й неввічливість водіїв.

Доволі багато сільських голів піднімали проблеми своїх виборців. Ми не можемо зараз конкретно описати, хто і чого хотів, яких змін графіків, бо це буде дуже довго, однак зазначимо, що на дискусії з Іриною Гримак вийшли представники Терло, Княжполя, Мігово, Сушиці, Великої Сушиці, Стрілок, Рожевого, П’ятниці, Передільниці та інших. Вранці з восьмої до дев’ятої годі доїхати з Морозович у Старий Самбір (маршрутки далекого слідування з трафаретом “на Турку, Старий Самбір” не зупиняються у селах вздовж траси. Загальні проблеми: змінити графіки так, щоб зручно було людям добиратися. В окремих місцях нарід скаржився на те, що водіїв, які возять дітей до школи, не муляє совість брати з них гроші. Хтось із війтів хотів глянути на те, які зобов’язання брали на себе перевізники, коли вигравали тендери на маршрути. Пані Гримак їм коротко розповіла про зобов’язання, в яких тільки те і передбачене, що благо для пасажирів.

Левова частка питань стосувалася того, що у вихідні маршрутки взагалі не їдуть у рейси. Ми собі уявили, що робити бідолашним студентам, яким у неділю ввечері треба повертатися зі сіл спочатку до райцентру, а потім у Львів – і то лише до зупинки біля Метро. Окремі виступи стосувалися заїздів у те, або інше село… Усе це нагадувало доволі ділову розмову про багато конкретних сіл і я подумав про те, що таку зустріч можна було проводити і без чиновниці зі Львова – просто сісти автоперевізникам та сільським головам за один стіл і розписати графіки так, щоб всім було добре.

Цікава теза від Ірини Гримак: коли кількість перевізників завдяки приватникам стала дуже великою, вони відкривали рейси, вважаючи, що будуть лопатами гроші гребти. Трохи привчили людей до того, що машини їздять, навіть зі Львова у віддалені села, а потім господарі маршрутів побачили, що навіть шуфелькою гроші не вдається загортати, і вийшли з гри. А люди звикли… І знову – проблем повні кишені…

На окреме прохання сільського голови з Великої Сушиці, повідомляємо, що перевізник Іван Дуда (з місцевих) не тільки пасажирів добре возить, а й своїм коштом допомагає ремонтувати дороги.

До Загір’я півкілометра дівчину супроводжували чотири вовки

Потім Ірина Гримак переїхала на таку ж зустріч у самбірський “білий дім”, де сільських голів було чомусь дуже мало (мабуть, пішли на Хресну Дорогу), а тому і питань було менше. Щоправда, перед тим виступили очільники району Микола Фрей та Андрій Бобак. Микола Михайлович назвав тему гострою, зазначив, що є скарги, особливо з приводу тарифів, і у тій чи іншій ситуації пробують реагувати. Андрій Іванович підкреслив, що у зв’язку з децентралізацією, яка пішла семимильними кроками, бажано, щоб і представники громад мали вплив на тендери з визначення переможців на рейси. І знову згадав останню зупинку у Львові, мовляв, райрада так часто приймала звернення…

А далі пішли конкретні речі. Нам шкода стало Никлович, які приїхали на зібрання разом з депутатом райради Ольгою Гусар. Як ми збагнули, той графік руху і така кількість машин, як є, людей не влаштовує. Наприклад, з Никлович приїжджають у Рудки перед восьмою ранку і до дев’ятої тиняються містечком в очікуванні дев’ятої – початку робочого дня. Крім того, якщо з Рудок до Никлович можна доїхати за двадцять хвилин, то рейс так спланований по сусідніх селах, що їдуть цілих сорок. І нарешті, факт, який взагалі приголомшив – студентка долала півкілометра від орховицького роздоріжжя до Загір’я і бачила відразу чотирьох вовків. Люди просили, щоб і у це маленьке село автобус доїжджав… Машина “Самбір-Кобло” не їде через Задністря. У відповідь: там погана дорога у бік Бережниці. Просили, щоб регулярно їздила маршрутка до Берестян, бо влітку вечірній рейс є, а взимку, коли холодно, треба міряти ногами 4 кілометри. Городище збунтувалося від того, що водії маршруток, коли в Самборі провадять посадку, селян  запускають в останню чергу – спереду ті, які добираються в Дрогобич. Вільшаник просить відновити рейс “Самбір-Стебник”, бо мешканці тамтого закутка не встигають на ринок з молочною продукцією, а потім ще й не знають, як додому доїхати.  Піднімали проблеми доїзду у Ковиничі, За райське. Ну, ось, здається і всі претензії. Нам, щоправда, здавалося, що їх мало бути більше. Видно, підприємство Івана Романяка свої терени пильнує ретельніше.

Під кінець залишили ми собі слова Ірини Гримак з приводу майбутнього. Уже з 1 квітня перевізники будуть писати так звані акти виконаних робіт, під якими в обов’язковому порядку мають стояти підписи сільських голів як виразників інтересів їхніх пасажирів. Отож, якщо підписів не буде, значить перевізники будуть діставати по шапці. Фішка в тому, що або перевізники будуть сумлінніші, або війти, не виключено, щось отримуватимуть “на чай”, лиш би прикрили зриви рейсів чи якісь неподобства. Але тепер нехай самі громади своїх голів контролюють.

Львівська пані уже відкрито сказала, що ніхто нам не буде залишати кінцеву запинку поблизу Привокзальної. Будемо їздити тільки на передмістя біля Метро. Ту автостанцію, яку нам спорудили у цьому місці, виявляється, навіть Мінрегіонбуду визнало  придатною до експлуатації. І так ніжно натякнула на те, що львів’яни нам не доставили необхідну кількість транспорту, аби доїхати звідти до центру Львова чи ще кудись… Одне слово, наші звернення нікому потилицю не чешуть.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар