Українці працюють на унітаз?

SambirWZ
172

Українці працюють на унітаз?

«Високий Замок» на підставі міркувань міністра соціальної політики Андрія Реви випитував у земляків, скільки грошей тратять на продукти, і виводив «арифметику життя»

В Україні здійнявся галас з приводу висловлювань міністра соціальної політики Андрія Реви, який вирішив, що українці забагато їдять, а відповідно, витрачають немалу частку свого доходу на, перепрошую, унітаз. А вже після того журналісти дослідили, що сам пан Рева отримав у липні (разом з відпускними) більше 100 тисяч гривень… Міркування чиновника нагадали мені поради колишнього урядовця Миколи Азарова, який відправляв українців на грядки, брати лопати і вирощувати городину…

Для тих, хто не встиг почути міркування багатого міністра, нагадаємо, що він рівняв вартість продуктів в Україні та Німеччині і дійшов висновку, що майже однаково, але українці їдять більше… А мав би у цьому місці порівнювати ще й ціну української та німецької валюти… “Коли ми говоримо про те, що німці витрачають на харчування 14 відсотків, а ми – 50 відсотків, то тут система пріоритетів”, – наголосив добродій Рева. За його словами, громадяни Німеччини мають інший раціон: з огляду на те, що ціни на продукти приблизно однакові в Україні та Німеччині, вони їдять менше не тому, що у них нема можливості, а тому що така культура.

Всіляке було у нашому житті, але ще ніхто з урядовців не зазирав до тарілки українців, а тут на тобі – на 26-му році незалежності починають учити, що їсти…

Зважаючи на актуальність теми, ми протягом двох останніх тижнів цікавилися у земляків, що вони їдять, чи економлять їжу, скільки її викидають, і як це б’є по кишені? Мушу визнати, на наше запитання жінки здебільшого дивувалися, ну, погодьтеся, кому сподобається питання: що варите їсти, що у вашому холодильнику? Тому назвати імена наших респондентів не ризикнули.

Ірина, службовець”: “На першому місці у нас витрати на комунальні послуги, які мусиш заплатити, на другому – харчі. Мій чоловік важко працює, маємо двох синів, які люблять смачно поїсти. Ми не вважаємо, що на харчах треба економити. Навіщо тоді жити, якщо обділяти чи обманювати себе? Мені важко сказати, скільки тратимо на їжу, бо насправді маємо свої грядки, бабуню в селі, яка вирощує худобу і курей. А в холодильнику, повірте, у мене не так вже й багато продуктів. Поруч – магазин і все, що треба, можна купити свіжим – якщо там взагалі свіжі продукти. Благо, знайомі продавці не дають купити те, що неїстівне”.

Надія, продавець, у якої ми питали не стільки про те, що вона їсть, скільки про те, що купують інші. Для початку поскаржилася на те, що виторги невисокі – заледве стягують на мінімальну зарплату і причин цьому є дві: забагато у Самборі продуктових магазинів і купівельна спроможність низька. Ще років десять тому, коли долар був більш-менш стабільним, продуктів йшло більше. Тепер відсотків 40-45 м’ясної продукції віддають постачальникам. Молочний товар йде краще. Зріс попит на каші, бо вони не надто дорого обходяться. Не зле йдуть макарони, бо ця їжа ситна.

Андріан, службовець: “Не зачіпайте дратівливу тему… Синові-студенту в тиждень даємо до Львова на харчі 500 гривень. І це доволі скромна сума, яка не передбачає походів на каву чи пиво. З дому продуктів не бере, бо “в падло” тягати по маршрутках… Це, рахуйте, 2 тисячі гривень у місяць. Крім того, на новий навчальний рік подорожчав гуртожиток. Торік було 300 гривень, тепер буде 700. Меншому синові до школи щодня даємо 30 гривень на пиріжки чи хот-доги. Це ще плюс 600 гривень… При цьому, у дружини – мінімальна зарплата – до 3 тисяч гривень, у мене – трохи більша. От вам і арифметика життя…”.

Ольга Петрівна, педагог: “Я не можу скаржитися на свою зарплату, бо інші люди отримують менше. Але на харчі ми з чоловіком тратимо дуже мало. Купуємо, як правило, найнеобхідніше. Якщо колись на обід варила і перше, і друге, яке ще на вечерю залишалося, то зараз обходимося баняком борщу чи супу. Маємо двох дочок-студенток, яким треба скласти на тиждень дві торби з продуктами. На доньках економити можемо, економимо на собі. Візьміть, наприклад, 200 гривень і підіть на ринок чи в магазин. І грошей не буде, і продуктів обмаль. Надто все дороге”.

Андрій, будівельник: “Я не знаю, скільки грошей у моїй сім’ї йде на харчі, цим займається дружина. Але з голоду не пухнемо – Богу дякувати. На мені сім’я економить, бо я здебільшого по будовах, а там дають їсти якщо не тричі у день, то обід – точно. Вдома можу з’їсти хіба щось дуже смачне. Знаю точно, що м’яса майже не споживаємо, бо воно дороге. Візьмеш кілограм, а їсти нічого”.

Мар’яна, студентка: “Вранці їм канапку, в обід – так-сяк перекушу – чай – пиріжок, ввечері щось приготую, наприклад, суп чи смажимо картоплю. Їжа для мене не пріоритет – шаную фігуру. Я б не сказала, що українці дуже зажерливі, життя вчить економити на всьому”.

Ольга, заробітчанка в Італії: “Що їдять іноземці? У них там стандартна їжа, однакова, однотонна і не завжди смачна. Але я уже звикла… В сім’ях, де я працювала, до витрат на харчі ставляться економно, але не настільки, щоб ходити голодними. Це в Україні їжа, одяг – ледь не на першому місці… Якщо вже ви цю тему затіяли, то хочу таке сказати: трохи поїздила по Європі, у чомусь орієнтуюся. У них там у пошані овочі, фрукти, багато зелені, а у нас – мусить бути шмат м’яса на столі, гора смаженої бульби чи виварка макаронів. Але і у нас, і у них овочі й фрукти дорогі, хоч і не дуже ситні. Тому ми налягаємо на те, що б тримало шлунок повним якомога довше. Скільки відсотків заробітку витрачають іноземці на продукти? Вони цим не переймаються. Їздять у маркети, як правило, раз у тиждень, скуповуються, заповнюють холодильник… Зрештою, це взагалі важко вирахувати, бо, наприклад, тамтешня сім’я вирішує пообідати чи повечеряти у ресторані. Грошей тратять на це багато…”

Ми навмисне залучили до теми працівницю кафе пані Лілю, якій найліпше видно, що люди тратять на харчі: “Бувають такі дні, коли навіть на обід ніяка компанія не приїде. Хоча років 5 тому ми не встигали обслуговувати… І я б не сказала, що у нас дорого. В середньому обід на одну людину – до 200 гривень зі спиртним у поміркованих дозах, з м’ясною нарізкою, салатиком… А де справді транжирать надарма продукти, то на весіллях, ювілеях, хрестинах… Найдешевше обходяться поминки – там замовники знають міру… Все, що залишається від гучних забав, ми, як правило, збираємо з тарелів у кульочки та віддаємо клієнтам. Колись люди гидували забирати зі столів харчі, тепер – ні. І не думайте, що ми собі щось беремо додому… І особливо брати нічого. Але, наїмося досхочу…”

Катерина Іллівна, пенсіонерка: “Ми з чоловіком маємо хіба пенсії. Спочатку відкладаємо на комунальні послуги, Богу дякувати, маємо субсидію. Потім тулимо на необхідний набір ліків, щось відкладаємо на “чорну годину”, одяг практично не купуємо, бо куди вже нам ходити. В середньому на харчі, я вже колись підраховувала, йде більше 50 гривень у день. Хліб, якийсь помідор-огірок, каша, бульбочка, молока купую трилітровий слоїк раз на три дні – ще й на сир залишається. Як бачите, скромно живемо”.

Уже без нашої співрозмовниці ми підраховували: вдень на такі-сякі скромні харчі сім’я пенсіонерів орієнтовно втрачає 50 гривень, а у місяць – півтори тисячі. Дві пенсії до купочки – це 3400 гривень. Виходить, міністр Рева мав рацію, коли казав, що половину статків українці тратять на їжу… Але хіба то їжа?

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар