У кружицьких Стефанків є уже чернихівський дах над головою
Ми завжди знали, що Святий Миколай добрий і особливо обдаровує тих, хто незаможний. У слова “незаможний” є різні відтінки… Комусь для повного щастя не вистачає найновішого планшета, а хтось не має даху над головою.
Так сталося у багатодітній родині Стефанків з Кружик, що діти залишилися сиротами. Мати померла, батько начебто живе, але, якщо ми правильно збагнули, синами та дочками не надто переймається. Замешкали діти у Корналовицькому сиротинці “Рідний дім”. Але яким би рідним він не був, та хочеться мати щось своє. Бо батьківська хата, як з’ясувалося, уже геть не до життя…
Минулої неділі увесь владний учт їздив у Чернихів, де держава купила цим дітям доволі добротний будинок. Це радше не для вихвалянь, а для звіту – по 120 тисяч гривень виділили Новокалинівська об’єднана громада, стільки ж – районна рада, а решту – в межах 300 тисяч – обласна. Отак усі гуртом і “збудували” дітям, якими опікується найстарший брат Віталій, гарне обійстя. Віталій, до слова, уже одружений, живе в іншому селі, але вважається офіційним опікуном. Нам здалося, що тепер усім іншим дітям – Насті (11років), Назару (12 років), Юрі (17 років) наставницею стане 15-річна Юля… На освячення будинку запросили місцевого священика отця Івана, який, як мені видалося, був там не стільки як священик, скільки як батько – так просто і щиро звертався до діточок, що аж щем за душу брав. Прийшли і нові односельці – для них це подія, бо невеличке село одразу збагатилося новими мешканцями. І їхні побажання були щирими – аби тут зростали, аби народжували своїх діточок… Серед поважних гостей був голова районної ради Віталій Кімак, який, виступаючи, підкреслив, що влада на цій імпрезі трохи забагато себе хвалить, бо ж насправді, просто зробили добре діло – подарували оселю для дітей, які, мабуть, ніколи не відчували родинного тепла. І взагалі, каже, серед усіх пам’ятних справ року чернихівське новосілля – найбільш пам’ятна подія. Дітей вітали голова бюджетної комісії області Олег Домчак, секретар Новокалинівської громади Ярослава Каркач і, звичайно, голова райдержадміністрації Микола Фрей. Микола Михайлович був у кількох іпостасях одразу. По-перше, він сам Микола, по-друге, мешканець Чернихова і, як влучно хтось підмітив, опіку над новими односельцями господар району має взяти на себе. Здається, взяв одразу, бо спочатку в урочистій обстановці подарував образ Святого Миколая, а потім, коли увесь владний гурт роз’їхався, збагнув, що діти ж там залишилися… Хутенько поїхав додому, набрав купу продуктів і повіз Стефанкам. Самі ж новосели були трохи спантеличені такою увагою до себе, якої може й не відчували за життя, обіцяли нам, що будуть тут господарювати, казали, що нове обійстя їм сподобалося. І Богу дякувати… Місцеві нам розповіли, що колись тут жили знані на усе село добрі ґазди Шевчики. Голова родини був теслею і хату зводив добротно, за усіма нормами. Ми були приємно вражені іншим. Продавці залишили у домі все так, як було за батьків, – чисто, усі меблі, посуд, білизна, образи, килими, ну абсолютно усе. Сюди просто прийти і жити… Мабуть, знали, що далі їхню батьківську оселю будуть оживати чужі люди, але зі статусом сиріт. Спасибі за щедрість і їм…
Приємно вразила присутність Євгена Янушевича, який працює у Корналовицькому сиротинці. Чесно, навіть не знаю, на якій посаді, але знаю, що він чоловік директорки Марії Романівни і разом з нею переймається долею усіх вихованців. Пан Євген закликав пацанів з цієї сім’ї на подвір’я і дав їм кілька твердих батьківських порад. Ну, чисто, якби тато зі синами говорив. Мені в одному місці навіть здалося, чи, бува, не перегнув. Але ліпше перегнути зараз…
І нарешті скажемо, що з часу, відколи діє програма забезпечення дітей-сиріт житлом, у Самбірському районі дев’ять сиріт уже мають свої помешкання. Загалом в області, за словами Олега Домчака, протягом року, який минає, новосілля справили півсотні дітей і за цим показником Львівщина найкраща в Україні.
Роман ІВАНЧУК.